Brownian motion

around the essentials…

 

Archive for the Категорія ‘Мова’

Ще раз про мову — ц-сл. київського ізводу

Це вже майже історія(*), але я тут ще не все фіксував, тому повторюся .)

Є отака книжка — «Якою мовою молилася давня Україна» (вся книжка доступна для звантаження).

Відбулася отака презентація й отака розмова з авторкою на Першому каналі радіо, у передачі «Український вимір».

Можливо, комусь буде цікаво й корисно.

_________________________

* Подзвонили звідкись «із радіо» Німчукові (його сторінка на вікіпедії якась досить скромна навіть), кликати на одну передачу на 24-те травня, день пам’яті свв. Кирила та Мефодія. А він дав телефон авторки «Якою мовою…»: «Це саме та людина, яка вам потрібна». Отже, «далі буде».

(1 votes, average: 5 out of 5)

Любителям руської мови — книжка :-)

Вже надрукували, ще не отримали надруковане, але вже опублікували «повноякісний» PDF (лише обрізаний по формату, та ще з підсвіченими гіперпосиланнями — у надрукованому немає ані підсвітки, ні гіперпосилань.)).

«Це було славне полювання» © Акела

Усім любителям дякую :-)

(No Ratings Yet)

Любителям руської мови. Деякі акценти

26-го жовтня (за Юліанським) 1784 року Київський митрополит Самуїл Миславський видав такий наказ щодо навчання студентів Київської Академії правопису та вимові (цитую фрагмент):

«…многие студенты, учившиеся богословию и философии, во время производства их во священные чины являются вовся неисправны в чтении по церковным книгам, чрез что подвергают себя стыду, а на Академию и учителей навлекают предосуждение… А дабы все студенты и ученики, особливо желающие достигнуть священных чинов, в свободное от учения время упражнялись наиприлежнейшим образом в чтении церковных всякого рода книг, а паче Библии, с приобретением хорошего и чистаго произношения, особливо с наблюдением ударения и силы, в книгах напечатанных, то есть оксии, что всего нужнее, — к тому ректор с префектом имеют употребить такия меры, которыя бы исполнению сего предписания действительно соответствовать могли».

Найбільше нас у цьому наказі цікавить фрагмент «упражнялись… особливо с наблюдением ударения и силы, в книгах напечатанных, то есть оксии, что всего нужнее» (до речі, треба не «о́ксія», а «оксі́я», якщо комусь це цікаво, і не «ва́рія», а «варі́я»).

Чому це раптом стало «всего нужнее»? Звідки у нас може виникнути підозра, що студенти Академії не вміли читати богослужбові тексти? Як ми можемо «перевірити» — через триста з гаком років — їхнє вміння читати і вимову?

Отже, після кілької занять, присвячених правильному читанню літери «ѣ» (з того, що вже читали, згадайте: вѣвцѣ, лѣтера, мѣ [нота мі], фантазѣя, прїидѣте, имѣтацѣя, в пропорцѣї, орґанѣста, спѣваєтъ, лѣчба — словом, «они всегда ѣ как „і“ произносятъ» © О. Сумароков), ми спробуємо розставити певні акценти.

Читати далі »»

(3 votes, average: 5 out of 5)

Любителям руської мови. Трохи про вѣвцѣ

У 1788-му році, у друкарні Почаївської лаври було видано «Книжицю для господарства» (І. Ленкевич. — Почаїв: Друкарня Успенського монастиря, 1788. — 111 арк.; 8°).

Нагадаю, що тоді Почаївська лавра була католицькою; нагадаю, що саме католики побудували Свято-Успенський храм (також, любителям усяких хіромантій/нумерологій, чи то пак — геодезій, нагадаю, що він орієнтований вівтарем на північ).

Написано книжицю українською та польською мовами — багато сказати немає чого, будемо просто читати.

Читайте і насолоджуйтеся, звертайте увагу на наголоси. Згадайте, що казав Сумароков про ѣ… Хто сумнівається — повторіть разів десять: вѣвцѣ, вѣвцѣ, вѣвцѣ… (Можна також потім польською: owiec, owiec, owiec…)


(2 votes, average: 5 out of 5)

Любителям руської мови. Деякі результати

Отже, нам знадобилося лише два заняття (ми намагалися прочитати написи на берестяній грамоті та іконі Андрія Рубльова), щоб отримати певні результати, причому досить важливі.

При цьому, на жаль, ніхто не захотів самостійно прочитати запропоновані написи — ситуація парадоксальна: написи написані саме руською мовою, цей факт ніхто не заперечує, проте як цей напис читається? Традиційна відповідь: «Не знаю, зверніться до фахівців». Іноді «списують» сучасне написання .)

Взагалі кажучи, мені іноді буває смішно, коли, нібито, «русскаязичниє» пропонують порівнювати переклади якогось давнього рукопису на сучасну російську та сучасну українську. Руську мову треба читати, а не перекладати. І на наших заняттях ми будемо саме читати.

Проте, повернемося до наших результатів. Ще раз «процитую» В. Виноградова:

Виноградов, Сумароков, висновки і плани »»

(1 votes, average: 5 out of 5)

Румунське Євангеліє, 1806 рік

Трапилося мені потримати в руках Румунське Євангеліє 1806 року. Таких (румунських, тобто) ніколи не бачив.

Зацікавило воно мене ще й тим, що писане румунською мовою, але церковнослов’янськими літерами.

Окла́д, титул, дві сторінки і питання »»

(No Ratings Yet)

І. Огієнко про двоїну

З книжки «Митрополит Іларіон. Український літературний наголос (мовознавча монографія)», Вінніпег, 1952:

сфотографована сторінка

Про двоїну я трохи згадував у дописі «Українізми» у мові свт. Климента Охридського.

(1 votes, average: 5 out of 5)

Ніяк не?..

Реклама у метро

Різні фірми кинулися пропонувати курси іноземних мов перед Євро–2012. Це чудово :-)

Але одна реклама у метро мене так зачепила (чудова фізіономія, «матеріалабельна», «пластична», її можна використовувати!..), що я вирішив трохи поекспериментувати.

На жаль, брак часу, хисту, фантазії і художнього смаку…

Ніяк не вивчиш?..

Словом, дивіться, що вийшло.

(No Ratings Yet)

«Українізми» у мові свт. Климента Охридського

Св. Климент Охридски със свв. Кирил и Методий. Икона от ср. на XIX век в Църквата "Св. Богородица Перивлепта" (Св. Климент") в Охрид.

Про свт. Климента, його тексти та «українізми»

На нашій Вікіпедії про свт. Климента написано так: «македонський просвітник, святий, жив у місті Охриді. Один із учнів Кирила і Мефодія». Ось також сторінка на болгарській Вікіпедії.

Климента Охридського ( 840–916 рр) вважають автором «кирилиці» — на болгарській іконі (праворуч) зображено свт. Климента, що тримає слов’янську абетку, а його вчителі, свтт. Кирило та Мефодій, йому допомагають, підтримують із двох боків (ікону взяв тут).

До нашого часу дійшла низка його творів, але я (не фахівець, взагалі кажучи,) просто уважно роздивився те, що ближче лежить. А саме, на сайті бібліотеки Софійського університету у розділі Български първопечатни и старопечатни издания є поличка й свт. Климента.

Щодо «українізмів». Звичайно, говорити про елементи української мови у текстах IX століття некоректно, оскільки більшість мовних форм були спільнослов’янськими. Власне українська мова поступово вирізнялася із спільнослов’янської на протязі століть, орієнтовно VI–XI; відомо, що вже в сер. IX століття у нас були богослужбові книжки та переклади Святого Письма, писані «руськими письменами» — абеткою, відмінною від інших тодішніх слов’янських абеток (див. М. Брайчевський. Походження слов’янської писемності. К: Вид. дім «Академія» — 2009).

Отже, цілком коректно говорити про ті слова і звороти, які ми маємо у нашій мові ще із спільнослов’янської (і які в більшості слов’янських мов утрачені). Зауважимо, що в нашій мові залишилося чи не найбільше «спільнослов’янського спадку» серед інших слов’янських мов. Щодо російської мови (яку підносять як «правонаступницю» «мови Кирила й Мефодія») — формування російської мови у XIII–XVI століттях супроводжувалося втратою багатьох спільнослов’янських елементів; крім того, потреба змінити церковнослов’янську абетку «під власний орфоепічний апарат» призвели до того, що ціла низка тодішніх слов’янських слів російською мовою просто не читаються, а деякі взагалі потребують перекладу… з української.

Саме про ці «українізми» я й хочу трохи розповісти.

Нумерую аркуші так само, як у бібліотеці Софійського університету (заголовок аркуша — посилання на зображення у бібліотеці); церковнослов’янську пишу «символічно», без уживання спеціальних шрифтів. Транслітерацію подаю за правилами транслітерації церковнослов’янських текстів українського мовою.

Отже, нагадаю, це з творів свт. Климента Охридського (Македонія, Велика Моравія), кінець IX-го чи початок X століття. Давня церковнослов’янська.

Читати далі »»

(5 votes, average: 3.8 out of 5)

«Наша слова»

(No Ratings Yet)

Однобока двомовність та тупа агресія

Все, що пишу, — вже давно ворушилося десь всередині. Вже давно варто було написати?

* * *

Рік 2008, ми їдемо через Тернопіль до Маняви (через Почаїв, заїжджаємо по дорозі у інші містечка і села — три дні вражень). Настрій трохи зворушений («це все — моя Україна!»), майже святковий :-)

Літо. Жарко, спека.

Я у Тернополі перед якимось костьолом, стою, дивлюся, «вибираю кадр».

Повз мене проходить молодий хлопець з двома відрами чи піску, чи щебню (щось вони там лагодили), зикрув на мене і сказав: «Dziękuję!».

» Читати далі… »

(4 votes, average: 5 out of 5)

Долг Украине

«Знаете ли вы украинскую ночь?» — риторично вигукнув Микола Васильович Гоголь: «Нет, вы не знаете украинской ночи!»

І описав ту ніч так гарно, що достатньо сентиментальний середньостатистичний «будь-хто» охне, ахне і заспокоїться: «Каккая красотища!..»

Але Володимиру Володимировичу Маяковському, людині щирій і чесній, щось таки муляло, і він написав отакого вірша:

» Читати далі… »

(2 votes, average: 5 out of 5)

Останні публікації

Most Rated

Highest Rated

Теґи

Архіви