В таких умовах постає логічне питання — а навіщо взагалі потрібно боротися на осінніх виборах? Картку ж у депутата забрати можна у будь-який спосіб — купівлею, шантажем, врешті можна й просто поцупити, як-от це сталося з Томенком, за його версією. Можна, до речі, просто відібрати силою — чемпіонів серед депутатів вистачає. Натуманив собі триста карток — і готово. Керуй собі державою, і чхати на результати волевиявлення.
[…]
Другий шлях — блокування Ради опозицією не «за Юлю», не «за мову», а за те, щоб парламент припинив бути зоопарком і знову став представницьким органом влади. Проте на це, як нам говорять, нема критичної кількості депутатів і бракує волі.
[…]
І тут раптом в голові виникає божевільна думка — а може, варто самим піти на вибори? Хоч би для того, щоб особисто ламати руки кожному, хто голосує «за того парня». А що, голосування за Харківські угоди довело, що ламати руки — вправа цілком парламентська.