4 Replies to “І. Огієнко про двоїну”

    1. Так, мені самому це — як подаруночок :-)

      Тільки я не все розумію ще .)

      До речі, у прикладах із Галятовського (на правій сторінці — recto page): «обѣдвѣ ру́ки» — наголос як у називному множини, і не «руцѣ». Звісно, завжди бували і винятки, і помилки, і «місцеві відхилення»…

      Але цікаво.

      1. А чи може бути таке, що є різниця між «обидві» й «дві»? Себто «дві руці» звучить природно, а от «обидві руці» — вже якось не так. Може, через те там «обидві ру́ки»?

Залишити відповідь до dor Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.