Рівновага?.. Ммм… Треба *йти*

Posted on

Ось так.

Таке не пишуть?..

Але про таке думають.

«Кто не терял друзей и близких — пусть посмеется надо мной»… (Леонід Завальнюк)

* * *

У одного гарного хлопця — важка ситуація.

Дружина народила дівчинку на сьомому місяці. З дівчинкою, наче, все гаразд.

Але сама — вже третій місяць у реанімації. Їй дуже важко. І тому хлопцеві — також.

Він поки що її тримає. Але вона вмирає — ви розумієте, що це таке?..

Так, я також вірю, що вона житиме.

…Що я можу зробити?!.

Так, я знаю, що. Але… це і не повинно мені бути легко.

І — треба йти. Треба… трудитися, чи що. Як там — «дуже легко сидіти і страждати»?-)

«Так мимолетны состраданья…» (Олександр Дольський)

* * *

Якщо я почую, як хтось обурюється: «Як можна сидіти у раю, знаючи, що хтось мучається?!»… Чи якщо всередині почне ворушитися «якесь таке» обурення…

…Що я можу сказати?!.

Ось, тут, поруч — комусь дуже важко. Ми всі — у своєму світі, у своєму «мікрораю», ми самодостатні, але… Треба йти, мабуть, треба йти…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.