«Що для вас найважливіше?»

Posted on

:-)

У суботу трохи був у П’ятницькій церкві у музеї просто неба — Гануся там підправляла ікону Спасителя, а я їй як міг допомагав своїм поглядом на аналітичну геометрію і малярство періоду бароко. Ну, більше просто стояв і мовчав, трохи фотографував і іноді звертав увагу на те, що говорять відвідувачам екскурсоводи.

Вони іноді кажуть жахливі речі, але іноді таки трохи кумедні :-)

От одна дівчина завела групу дітей (напено, працює недавно, «бо я її вперше бачу»), почала їм розказувати-показувати, досить привітно і активно. Звернула їхню увагу на оновлену ікону, розказала, що «кілька років тому» (я б сказав — років 12–15) «церковний сторож» (який у музеї церковний сторож?!) зайшов і помітив… Ну, загалом, все правильно, дітям так і треба, мабуть, розказувати :-)

Потім — свічки: для дітей це завжди цікаво, але це ж має бути і повчально. Тому вона (знову трохи зі звичайними екскурсоводськими забобонами) швиденько розказала, де і як можна ставити, а де і як — категорично не можна, і спитала: «А що для вас найголовніше?».

Діти — навчені: як питають — треба бігом відповідати; і, як це часто буває, хтось один щось викрикує і всі за ним повторюють. От один і вигукнув: «Життя!» — і всі підхопили: «Життя», «життя!».

А якесь дівча, поруч зі мною, візьми та скажи, тихенько але впевнено: «Життя… і мама».

:-)

І все.

І світ став трохи теплішим і лагіднішим.

Потім згадалися оповіданнячка Аркадія Аверченка (о, я ж знав, що він українець) про діточок (мабуть, «О маленьких для больших», вже не згадаю), але то потім.

А тоді я просто зрадів :-)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.