Все узято з http://inter.ua/uk/video (там всього десять таких сюжетиків).
Схоже, мені найбільше сподобалися вірмени — страшенно «душевні» :-)
Взагалі, не всі сюжети однаково геніальні, але — мене це все зворушило. Просто жах — скільки в кожній нації є чогось неповторного і водночас рідного :-)
Так .) Сюжети трохи натягнуті, є накладки, та і взагалі — «всі вони трохи дурнуваті», звісно .) Але це не має значення, мова зовсім про інше.
У наш синтетичний вік завжди буває трохи моторошно, коли тримаєш у руках щось справжнє.
На цей раз я тримаю богослужбові ноти межі XVII й XVIII-го століть, служби на вісім голосів. Українська духовна музика.

Ці «поголосники» — вісім книжечок, по книжечці на кожен голос — дуже дивне й цікаве, і ще нерозгадане питання до музикознавців: музика — на межі між бароко і класицизмом, але тексти значно раніші, ще давньоукраїнські, «дониконівські», «неканонічні» за уявленнями сучасних «книжників і фарисеїв»…
Але — краще подалі від політики… Вісім голосів, вісім книжечок. «Київська квадратна нотація». Шість ключів — «соль» («скрипічний»), «сопрано», «мецосопрано», «альт», «тенор» і «фа» («басовий»). Тактових рисок немає. Знаки альтерації — як завгодно: перед нотою, після ноти, взагалі немає… Таке враження, що наші предки відчували мелодику і співали «з голови», ноти у руках тримали як нагадування. При тому, що музика — вражає. Це саме справжня музика! Нижче я подам по кілька тактів кількох творів — це справжня музика.
Автори — наші хлопці :-)
Точніше, «аноніми»… хоча ні, автори подекуди зазначені… Спочатку іде геніальна (абсолютно геніальна!) Грицькова «служба на 8 голосов», потім «Думи», потім «Николая»… Далі — без авторів, просто служби «на 8 голосов».
І тут вражає думка про те, що… «вы полагаете, всё это будет носиться?..»
Трохи пізніше, коли (даруйте, це не політика, це історія) Українська Церква вже була — незаконно, неканонічно — підпорядкована свавільній доньці, Церкві Московській, директор Імператорської капели Дмитро Степанович Бортнянський змушений був спрощувати всі богослужбові ноти, видавав навіть двоголосні служби. Практично всі його сучасники писали служби на 4 голоси, на 8 голосів писали твори не так часто, і значно частіше — концерти, про служби того часу «на 8 голосов» я взагалі не чув.
Одиниці. Писали концерти. Для виконання якимись «професійними хорами».
Так само, як трохи раніше, і не в Росії, а в Україні, одиниці писали концерти на 12, 24 і більше голосів…
Очевидно, «повсякденні» служби «на 8 голосов» вже просто не було кому співати.
Ніхто не буде шити «сарафаны и лёгкие платья из ситца», якщо це не будуть носити!
А тут — якихось 50-80 років раніше! — у нас в Україні таких служб… Багато, просто багато. До нас дійшли, напевно, десятки. Дійшли б сотні, якби не та пожежа у бібліотеці ім. Вернадського (навмисний підпал відділу українських рукописів і стародруків бібліотеки Академії наук України, 24.05.1964 р.). І їх співали, у кожному ж містечку співали. Їх писали «видатні композитори», які навіть не вважали за потрібне писати свої імена! Писали десятками і сотнями, і це все, даруйте, «носилося».
За «сумою показників» — це твори не київських, а, скоріш за все, волинських авторів. Поки що нічого не відомо. Поки що ніхто — чи майже ніхто, двійко прізвищ я таки міг би назвати — нічого не досліджує. Сумно і прикро.
І я, звісно, нічого про це не знав, жив собі своїм достатньо бурхливим життям, а ці поголосники лежали собі у архівах… І я «випадково на них натрапив» — чи це вони «цілком свідомо на мене вистрибнули»…
Тепер майже постійно думаю про те, як би це якомога скоріше все розшифрувати і опублікувати :-)
І от я перекладаю пачку vlan’ів у кільце — а сам думаю про цю музику. Дописую підтримку «специфічних фільтрів» до свого чудового конфігуратора шейпера — а мені воно все наспівується.
Триста років після написання — «наспівується вперше».
Здуріти можна.
Так, до речі, ось фрагменти Херувимських пісень трьох авторів — по 12 тактів, щось недорозшифроване, все «у процесі»: Грицко, Дума, Николай.
ps. Так! «Грицкову» вже виконував хор київської консерваторії під керівництвом Павла Муравського десь у 1969–70-му році, але потім ноти просто зникли — і у бібліотеці консерваторії, і вдома у Муравського є лише перша частина… Так, я її сфотографував, Павло Іванович тримав у руках… Так, «Грицкову» Л. Махновець «віддав» Г. Сковороді, але Н. Герасимова-Персидська заперечує та і… не міг Сковорода написати таку службу (хоч і писав різні твори) — і Сковорода не міг, і служба написана раніше…
Так… Говорити про це можу багато, але мовчу, бо не тямлю в цьому нічого :-)
Але, однозначно, це нічого не міняє — «наспівується вперше».
pps. Ми сподіваємося видати збірку, Антологію, 150 Херувимських пісень; туди мають увійти і ці три.
ppps. Так! Між рядками — десятки прізвищ людей, яким я безмірно вдячний. І той «безіменний» переписувач, який записав ці служби у поголосники, — хоч і з помилками, але старанно, каліграфічно, благоговійно. Триста років тому. Для нас. Здуріти можна.
A better mm-grid in PostScript — it’s more convenient to set grid margins from paper’s edge.
Well, and this algorithm i like more :-)
It seems, ps2pdf likes it more too — it creates ~5,7K size pdf (instead of those 54K for prev. code).
%!PS-Adobe-2.0 %%DocumentPaperSizes: a4 %%EndComments % For A4! In PostScript points! /paperw { 595 } def /paperh { 842 } def % 1 mm contains so much PostScript points: /mm { 72 mul 25.4 div } def % 2.8346457 points/mm % % Here You can specify Left, Right, Top and Bottom margins, % and thicknesses for grid lines. % % left, right, top, bottom: /LM { 10 mm } def /RM { 10 mm } def /TM { 10 mm } def /BM { 10 mm } def % Grid setup: /unit { 1 mm } def % 1mm grid /thickstep 10 def % thick lines every 10 mm /semithickstep 5 def % semi-thick lines every 5 mm % For inch-grid: % /unit { 72 16 div } def % 1/16inch grid % /thickstep 16 def % thick lines every inch % /semithickstep 8 def % semi thick lines every 1/2 inch % thicknesses for lines: /thinthickness 0.1 def /thickthickness 0.9 def /semithickthickness 0.4 def % % Those staff below i did not manage to understand ;O) % /units { unit mul } def /increase-n { n 1 add /n exch def } def /setwidth { /n exch def n thickstep mod 0 eq { thickthickness } { n semithickstep mod 0 eq { semithickthickness } { thinthickness } ifelse } ifelse setlinewidth } def /vline { setwidth 0 paperh TM sub BM sub rlineto stroke } def /hline { setwidth paperw LM sub RM sub 0 rlineto stroke } def /n 0 def LM BM moveto { currentpoint pop paperw LM sub le { n vline increase-n LM n units add BM moveto } { exit } ifelse } loop /n 0 def LM BM moveto { currentpoint paperh TM sub le { pop % throw away X part of currentpoint (to keep stack clear) n hline increase-n LM BM n units add moveto } { exit } ifelse } loop showpage % i liked that! % % vim: set ts=2 expandtab:
Suddenly started to feel like i must make a mm-grid sheet urgently. Decided to read about PostScript finally.
Here is a resulted pdf (ps2pdf mm-grid.ps) — pdf, ~54K.
Definitely, it’s not the best algorithm :O)
I will improve .)
%!PS-Adobe-2.0 %%DocumentPaperSizes: a4 %%EndComments /mm { 2.8346457 mul } def /mmthickness 0.2 def /cmthickness 1.0 def /fivemmthickness 0.6 def /horgrid { % two thick horizontal lines: 0 0 moveto 10 mm 0 rlineto -10 mm 10 mm rmoveto 10 mm 0 rlineto cmthickness setlinewidth stroke % one semi-thick (5mm) horizontal line: 0 5 mm moveto 10 mm 0 rlineto fivemmthickness setlinewidth stroke % nine thin horizontal lines: 0 1 mm moveto 9 { 10 mm 0 rlineto -10 mm 1 mm rmoveto } repeat mmthickness setlinewidth stroke } def % 1x1 cm grid: /cube { horgrid 10 mm 0 translate 90 rotate horgrid -90 rotate } def % go to initial position: 25 mm 25 mm translate % 16x25 cm grid: 25 { 16 { 0 0 translate cube } repeat -160 mm 10 mm translate } repeat showpage % i liked that!