Brownian motion

around the essentials…

 

Публікації Tagged ‘[lang_uk]Суспільство[/lang_uk][lang_en]Society[/lang_en]’

Про насильство

Про відвертість із собою у критичні моменти?..

(No Ratings Yet)

“Thank you for your purchase”

«Thank you for your purchase»

«Real or not, this is totally bizarre. Let’s all wake up before it’s too late….» (коментар під відео)

(No Ratings Yet)

That’s the idea worths spreading

При відтворенні увімкнені українські субтитри.

Узяв тут.

(1 votes, average: 1 out of 5)

Той, хто говорить з Беркутом

Надзвичайно конструктивна позиція, дуже сильне відео.

Той, хто говорить з Беркутом

(No Ratings Yet)

Головна проблема — мавпи у Раді

В таких умовах постає логічне питання — а навіщо взагалі потрібно боротися на осінніх виборах? Картку ж у депутата забрати можна у будь-який спосіб — купівлею, шантажем, врешті можна й просто поцупити, як-от це сталося з Томенком, за його версією. Можна, до речі, просто відібрати силою — чемпіонів серед депутатів вистачає. Натуманив собі триста карток — і готово. Керуй собі державою, і чхати на результати волевиявлення.

[...]

Другий шлях — блокування Ради опозицією не «за Юлю», не «за мову», а за те, щоб парламент припинив бути зоопарком і знову став представницьким органом влади. Проте на це, як нам говорять, нема критичної кількості депутатів і бракує волі.

[...]

І тут раптом в голові виникає божевільна думка — а може, варто самим піти на вибори? Хоч би для того, щоб особисто ламати руки кожному, хто голосує «за того парня». А що, голосування за Харківські угоди довело, що ламати руки — вправа цілком парламентська.

http://www.pravda.com.ua/articles/2012/07/5/6968111/

(No Ratings Yet)

Сім засад здорової громадської політики

Зауваження до Економічного Клубу Детройта

Лоренс В. Рід, видано 29 жовтня, 2001

Переглянуто, червень 2006

http://je-suis-la-vie.livejournal.com/239703.html

(No Ratings Yet)

Оксана ПАХЛЬОВСЬКА, «Страна рабов, страна господ»

http://www.day.kiev.ua/229647

Осердям цієї діяльності є ВКСОРС — «Всеукраинский Координационный Совет организаций российских соотечественников», куди входять 116 організацій (на вересень 2011 р.), розкиданих по всій території України. Головою ВКСОРС є В. Колесніченко, який також очолює «Правозащитное движение «Русскоязычная Украина» (ПДРУ). Є питання?

В Інтернеті можна ознайомитися зі списком цих структур (самих львівських організацій — десять). На засіданні ВКСОРС у вересні 2011 року було прийняте рішення — почитайте уважно! — «считать поддержку указанного законопроекта вынужденной мерой, промежуточным шагом для достижения главной цели — придания русскому языку статуса государственного». Взагалі незрозуміло, що в Україні роблять українці, позаяк «мы коренной, государствообразующий этнос украинского государства. Украину мы создавали 20 лет назад. Украина — это не результат национально-освободительной борьбы…» — цей пункт, мабуть, увійде в підручники історії з наступного року.

Плани на майбутнє: після прийняття закону «в половине регионов Украины мы сможем выстроить вертикаль — детские дошкольные учреждения, школы, высшие учебные заведения. (…) Мы можем предположить, что «рулетка крутнулась» и политическая ситуация в стране изменилась. В данном случае я и себя обезопасил. В политическом смысле меня можно устранять-не устранять — ситуация не изменится. Сеть уже работает».

Хто знає специфічну лексику політичних провокацій, розуміє, що формула „народ Украины“ проти „глумливого стада бандерлогов“ — це оголошення в Україні громадянської війни.

Часу вже немає. Ми вже втратили надто багато.

«Що робити?»™ — бути українцем, скрізь, кожної миті. Бути собою. І йти.

(No Ratings Yet)

«Навіщо мені цуценя?!»

«Жити стало краще, жити стало веселіше» © Й. Сталін.

У заголовку — фраза з рекламного щита. З реклами якогось «дирчика».

Жахлива реклама, якщо вдуматися. Антисоціальна.

(No Ratings Yet)

The Earth is full

Узяв тут.

Я не такий оптиміст, до речі .)

(1 votes, average: 5 out of 5)

Ох, до речі, про EX.UA…

Що можна сказати про «хакерську атаку» обуреної спільноти, внаслідок якої «впали всі сайти» правлячої влади?..

Якщо двома словами — велика дурість.

Я не кажу про те, що «все записано». Top ten (чи twenty, чи…), наймужніших героїв вирахувати взагалі не проблема, довести факт «злочину» — абсолютно не проблема, тож навіщо так «атакувати»? Коту під хвіст отаку «мужність»?.. Якщо на те пішло — революції роблять не так.

Я не кажу про те, що ніхто не постраждав, абсолютно! — деякі під атакою (яка досі триває) працюють краще, ніж перед атакою! А ті, хто лежить, — і у вуса не дме! Лише продовжує все записувати.

Я скажу про те, що «атака» сама по собі — абсолютно безграмотна і неефективна. Бо стихійна. Це не атака.

Вона дечому навчила адміністраторів тих «покладених» сайтів — але чи варто було починати лише заради цього?

Найголовніше те, що шкоди від неї значно більше ніж користі! Саме «опозиція атакує, сайти поклали, нема як пенсію видати вчасно»!

Як бачив у одному коментарі (не дослівно): «Ну що ж ми за люди такі! Як у чорнобильців гроші забирали — ми мовчали; як пенсіонерам пенсії знизили — ми мовчали; як у нас забавку забрали, ми „повстали“ всі! Словом — ніхто нам не винен, що так живемо. Так нам і треба».

Сумно. Бо це не геройство. Це безграмотність і дурість. Більше шкоди, ніж користі, значно більше.

Тож всі неспокійні — заспокойтеся, я вас прошу. Шукайте щось краще ніж показувати «відповідним органам» свої адреси, User-Agent’и, Accept-Language і все інше.

• До речі, це також свинство з боку тих, хто робить такі «пушки», — не казати користувачеві, що вся інформація про нього буде у журналах сервера, IDS тощо.
(No Ratings Yet)

Ми все знаємо

Недавно знов надибав на один відомий вислів:


Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.

Ліна Костенко

Тут немає нічого особливого. Ми це знаємо.

Але чому ж ми так охоче віддаємо свою мову?

Чому нам миліша повільна смерть?

Недавно один добрий знайомий, Юрко, «показав» мені одну книжку, «Холодний Яр» Юрія Юрліс-Горського. Прочитайте, хто може. Чи послухайте — я зараз слухаю аудіоверсію.

Книжка «важка». Якщо «з одного боку» — скрізь кров, надія і безнадія, цинізм, зрада… І знову кров, і знову надія, і ніби знову безнадія…

А з іншого — скрізь усвідомлення своєї належності до нації, чудове знання історії, розуміння політичної ситуації… Висока культура, щирість, пісня… І, головне, — любов. У серці те, що не вмирає.

Звичайно, ми і це знаємо. Ми все знаємо. Тому й спимо так незворушно. Тому й погоджуємося на агонію?

Також недавно надибав ще одну цікаву фразу (не пам’ятаю дослівно — англійською — але якось так): «Найпримітивніша форма вузьколобості — думати, що ми розумніші за попередні покоління».

Так, я гадаю — наші діди-прадіди були мудріші за нас. Але ми і це знаємо. Бо десь у глибині — ми з цим не згодні!

Жахлива амнезія…

Ті, що на прапорах писали «Воля України або смерть», — знали, що вибирають, але вибирали. Бо вибирали те, що їм краще.

Але чому ж ми так охоче віддаємо свою мову?

Чому нам миліша повільна смерть?

(1 votes, average: 5 out of 5)

У житті завжди є місце… ДЛЯ ТЕБЕ!

Ось так просто. Жити на Дерибасівській, написати «Слава Україні» над вікном, потім зриватися, вимагати відповіді на одне просте питання: «Хто наказав зафарбувати?!» — написати заяву у міліції і почути, що «ніхто не буде цього розслідувати»…

Потім раптом опівночі вийти на балкон, розмалювати все знову — ще й краще, ніж було! додати калини на прохання діда-комуніста, викладача одеської «мореходки»… Просто щоб відчути себе людиною. Щоб вивішувані на свята прапори — синьо-жовтий та червоно-чорний — були виявом не протесту, а радості.

Все це говорить саме про те, що у заголовку, — у житті завжди є місце ДЛЯ ТЕБЕ.

Лише будь собою.

(2 votes, average: 5 out of 5)

Останні публікації

Most Rated

Highest Rated

Теґи

Архіви