Brownian motion

around the essentials…

 

Archive for 23 Листопад 2009

REORDER_HDR, знову і знову

Якщо ви хочете під лінуксом створити vlan інтерфейс, а під ним створити ще один влан інтерфейс (а під ним іще, іще…), якщо ви при цьому хочете, щоб у вас щось пінгалося — не забувайте «скидати» REORDER_HDR у нуль:

ip link set up dev eth2
 
vconfig add eth2 100
ip link set up dev vlan100
vconfig set_flag vlan100 1 0
 
vconfig add vlan100 200
ip link set up dev vlan200
vconfig set_flag vlan200 1 0
 
# ....etc-etc
 
vconfig add vlan800 900
ip link set up dev vlan900
vconfig set_flag vlan900 1 0
 
ip add add 192.168.1.100/24 brd 192.168.1.255 dev vlan900
 
ping 192.168.1.3

Зверніть увагу на команду vconfig set_flag DEV 1 0 — саме вона нам потрібна :-)

Не так давно (точніше сказати не можу,-) ядро створювало інтерфейс із REORDER_HDR=0, але зараз це не так.

Побачити «поточний стан» REORDER_HDR можна так:

# cat /proc/net/vlan/vlan900
vlan900  VID: 900	 REORDER_HDR: 0  dev->priv_flags: 1
         total frames received          172
          total bytes received       222546
      Broadcast/Multicast Rcvd            0

      total frames transmitted          405
       total bytes transmitted       283743
            total headroom inc            0
           total encap on xmit           26
Device: vlan900
INGRESS priority mappings: 0:0  1:0  2:0  3:0  4:0  5:0  6:0 7:0
 EGRESS priority mappings:
(No Ratings Yet)

“Давай о другом”?.. — Ні, не давай

Це все — про гарного хлопця і його дружину, яку я, на жаль, жодного разу не бачив. Не встиг?.. Не зумів, напевно.

— Давай, если хочешь…
Красивый закат…
А как на работе?
— Нормально пока…
А правда, как горы стоят облака?..
— Действительно, горы… Как сказочный сон…
— А сколько он падал?..
— …Там — метров шестьсот…

Юрій Візбор

…и когда ты без кожи останешься вдруг
оттого, что убили его, не тебя…

Володимир Висоцький

…и не о том же речь,
что я их мог, но не сумел сберечь, —
речь не о том,
но все же, все же, все же…

Олександр Твардовський

Нет, ребята! Все не так!
Все не так, ребята…

Володимир Висоцький

…И там, где окончится глиняная дорога,
Увижу дожди, но не вымокну и не остыну.
Я понял закон
и увидел летящего Бога
и Сына.
Я умер. Не плачьте. Молитесь.
Я выше и выше.
И голубь струится на землю под трубные звуки.
Я, кажется, вышел.
Я вижу: над домом не крыша,
а РУКИ.

Ганна Куземська

(No Ratings Yet)

Рівновага?.. Ммм… Треба *йти*

Ось так.

Таке не пишуть?..

Але про таке думають.

«Кто не терял друзей и близких — пусть посмеется надо мной»… (Леонід Завальнюк)

* * *

У одного гарного хлопця — важка ситуація.

Дружина народила дівчинку на сьомому місяці. З дівчинкою, наче, все гаразд.

Але сама — вже третій місяць у реанімації. Їй дуже важко. І тому хлопцеві — також.

Він поки що її тримає. Але вона вмирає — ви розумієте, що це таке?..

Так, я також вірю, що вона житиме.

…Що я можу зробити?!.

Так, я знаю, що. Але… це і не повинно мені бути легко.

І — треба йти. Треба… трудитися, чи що. Як там — «дуже легко сидіти і страждати»?-)

«Так мимолетны состраданья…» (Олександр Дольський)

* * *

Якщо я почую, як хтось обурюється: «Як можна сидіти у раю, знаючи, що хтось мучається?!»… Чи якщо всередині почне ворушитися «якесь таке» обурення…

…Що я можу сказати?!.

Ось, тут, поруч — комусь дуже важко. Ми всі — у своєму світі, у своєму «мікрораю», ми самодостатні, але… Треба йти, мабуть, треба йти…

(2 votes, average: 4.5 out of 5)

Маленька дівчинка, дерева і любов

Колись моя дружина спілкувалася з однією маленькою дівчинкою, Оленкою (ну, це тоді вона була маленька — і я тримав її на руках і млів від її довіри та сяйва очей; зараз вона вже зовсім доросла).

Моя дружина розказувала 4–5-річній Оленці про щось дуже важливе, найголовніше; що там всі будуть щасливі, що ми зустрінемося із усіма, кого любимо, — з бабусею, з дідусем… Також про те, що той світ — зовсім інакший, нічого того, що нам задється потрібним тут, там не буде…

Оленка все розуміла, і раділа навіть, уявляючи той світ

Але раптом вона вдумалася… і розридалася. Її важко було спинити, не можна було допитатися, в чому річ. Через якусь хвилину, крізь ридання, вона таки промовила:

— Як?.. І… І дерев там не буде?..

… Будуть там дерева, будуть. Там буде все, що ми любимо.

Якщо це — справжня любов.

ps. Мені — ще вчитися і вчитися, що в цьому житті насправді треба цінувати…

(No Ratings Yet)

Останні публікації

Most Rated

Highest Rated

Теґи

Архіви