Brownian motion

Sorry, but this post is not available in English yet

1. Канцелярський курінь у Глухові. Ж. «3нання та Праця» N 2, 1962 р.; «Вісті з України», N 18, 1969 р.
2. Композитор, дирегент, співак. Газ. «Вечірній Київ» N 288, 9 лютого 1967 р.
3. Листи О. П. Мишуги. Ж. «Архіви України», N 12, 1987 р.
4. З минулого (Про А. Веделя). Ж. «Мистецтво», 1968 р.
5. М. П. Ділецький та його музична спадщина. Ж. «Наша Культура» N 6 1969 р. Варшава.
6. Нові дані про Артема Ведельського-Веделя. Ж. «Українське Музикознавство». Випуск 5, 1969 р., с. 244–258.
7. Харківські школи — Колегія та Додаткові Класи. «Український Історичний Журнал», N 7, 1970 р., ст. 97–101.
8. Нові документальні дані про життя А. Л. Веделя-Ведельського у Харкові (1796–1798 рр.). Ж. «Українське Музикознавство». Випуск 6, 1971 р., стор. 153–169.
9. Уточнення житєпису. До 250-річчя від дня народження С. Сковороди. Газ. «Літературна Україна». N 56, 16 липня 1971 р.
10. Артем Лук’янович Ведель-Вдельський. Матеріяли на допомогу лекторові. Київ, 1971. 24 стор.
11. Артем Лук’янович Ведельський-Ведель. Ж. «Наша Культура» N 4 1972 р. Варшава.
12. Видатний український архітектор (Про Івана Григоровича Барського. Уточнення дати його смерті — 10 вересня 1791 р.). Ж. «Наша Культура» N 4, 1974 р., Варшава.
13. Його згубили талант і рабство (Про українського композитора Степана Дехтяревського-Дехтярева). Ж. «Україна», N 40, 1 жовтня 1989 р.
14. Невідомий твір А. Веделя. У співавторстві з Т. Гусарчук. Ж. «Музика», N 2, 1991 р.
15. Рукописна партитура творів Артема Веделя. Ж. «Український Музичний Архів». Вип. 1 1995 р. Київ. Ст. 34–52.
16. Таємниця Веделя. Інтерв’ю. Ж. «Українська Культура», N 2, 1997 р.
17. Трагічний ювілей композитора. До 190-річчя Артема Веделя-Ведельського (1767–1808 рр.). Газ. «Шлях Перемоги», N 32 (2310). 12 серпня 1998 р.
18. Артем Ведель — геній і великий мученик. Газ. «Культура і життя» N 41, 14 жовтня 1998 р.
19. Артем-Ведельський (1767–1808 рр.). Арешт та ув’язнення (1799–1808 рр.) Доповідь на науковій конференції (жовтень 1997 р.). У збірнику «Музикознавство», Київ, 2001 р. (у друку).

Перелік надано Юрієм Куком, сином Василя Кука.

Африканець співає Океан Ельзи Така як ти

J.B. Accolay Violin Concerto in A minor – Itzhak Perlman

У цьому році Україна вперше виступила на міжнародному конкурсі «Браво!» у Намюрі (Бельгія).

І одразу — перша премія: Варвара Васильєва (9 років, Київ) всіх переграла на своїй скрипочці (у віковій категорії до 9-ти років).

Я до цієї дівчини небайдужий, тому із радістю і задоволенням публікую тут (увага, публікується вперше) відео, зняте мамою Варвари :)

Зауважу, що по відзнятому відео «читалося» абсолютно все («отут у мами пульс пришвидшився, скоро фінал, напевно…») — не врятувала (хоч і допомогла!) запропонована ютубом стабілізація зображення .)

Дивитися відео »»

Слухайте…

Чотирирічний хлопець *ГРАЄ*…

Краще у гарних навушниках .)

Зверніть увагу, тут лише голоси, лише п’ять голосів, без інструментів.

Знову «Щедрик», by Pentatonix — клацніть для перегляду

«Я в шокові» .))

І не перестає вражати те, що увесь світ не втомлюєтся виконувати і слухати НАШОГО ЩЕДРИКА. У обробці Миколи Дмитровича Леонтовича.

Хто пам’ятає, у дописі «Наспівується вперше» я писав про те, що «в Україні одиниці писали концерти на 12, 24 і більше голосів…»

Я мушу — з величезною радістю — визнати, що я висловився неточно. Я навіть помилявся! Не одиниці :-)

Нещодавно я мав щастя познайомитися із анонімними українськими бароковими 12-голосними концертами XVII–XVIII століття у виконанні A cappella Leopolis (мистецький керівник Роман Стельмащук, диригент Людмила Капустіна).

Одразу, без передмов — СЛУХАЙТЕ!! (тут трохи зручніше, можливо).

Ще раз — перепрошую, я справді трохи шокований — це анонімні твори. 12-голосні духовні концерти. Анонімні.

Такого явища, напевно, немає більше ні в кого. Тільки у нас.

Читати далі »»

Отже, іти нам ще довго, окупанти ще при владі, а тому — продовжуємо.

Я казав, що ми «будемо з’ясовувати, якою ж була українська редакція церковнослов’янської мови, як і коли вони виникла, коли „остаточно сформувалася“… яким чином так несподівано зникла». Але ми, звісно, не будемо обмежувати руську мову лише мовою богослужбовою — будемо читати різноманітні рукописи і літописи; все воно писалося саме руською .)

Просто для розрядки хочу запропонувати фрагменти із знаменитої «Граматики музикальної» Миколи Дилецького, цього «украінского і россійского музикального дєятєля».

На жаль, на вікіпедіях написано дурниці .) Виходить, що у 1678-му Дилецький був у гостях у Строганова, який «своим желательным повелением указал» написати Граматику. Строганову тоді було 18 років, а Дилецький у 1677-му році у Смоленську переписав Граматику, написану ще раніше у Вільно. І не польською, а руською.

Крім того, московське видання Граматики (1679 рік) Дилецький не писав — за нього це робив переписувач.

Я ж хочу запропонувати для читання фрагменти із так званого «львівського» (за місцем зберігання) рукопису, написаного, якщо вірити титульній сторінці, у 1723-му році у Петербурзі.

Дослідники ще не дійшли згоди у питанні авторства цього рукопису. І, попри суттєві сумніви інших дослідників, ми вважатимемо, що він належить перу самого Дилецького — як це стверджує Олександра Цалай Якименко, котра досліджувала це рукопис і видала фотокопію разом із транскрипцією, коментарем і словником у 1970-му році (Київ, «Музична Україна»). Але — але! — як би там не було, хто б це не написав, а нам однак буде цікаво погортати «Граматику музикальну» (саме під таким заголовком, не «мусікійську»), написану у Петербурзі у 1723-му році.

Читати далі »»

Коментуючи одну з попередніх публікацій, Юрко спонукав таки мене написати короткий код (shortcode) для вставляння програвача з переліком всіх долучених до публікації аудіофрагментів.

Тобто, я хочу до даної публікації доліпити кілька mp3 файлів, підписати їх і у публікації використати якийсь короткий код… Словом, нижче.

У файлі functions.php дописуємо таке:

function get_player( $post ) {
  $urls    = array();
  $titles  = array();
  $artists = array();
 
  $attachments = get_children(
      array('post_parent' => $post->ID,
            'post_type' => 'attachment',
            'post_mime_type' => 'audio/mpeg',
            'order_by' => 'menu_order', 'order' => 'ASC'));
  if( $attachments ) {
    foreach ( $attachments as $att_id => $att ) {
      // allow non-latin chars in file names:
      $url = wp_get_attachment_url($att_id);
      $url = preg_replace('#(.*/)([^/]*)$#e', "'\\1'.rawurlencode('\\2')", $url);
      $url = rawurlencode( $url );
      $urls[] = $url;
 
      $title  = rawurlencode( str_replace(",", ":", $att->post_title) );
      $titles[] = $title;
 
    }
    $player_id = 'audioplayer-' . $post->ID;
    $player = '<p class="audioplayer_container"><div class="np-audioplayer" id="'. $player_id .'">(No Adobe Flash Player?..)</div></p>' . "\n"
            . '<script type="text/javascript">' . "\n"
            . '    AudioPlayer.embed("' . $player_id . "\", {\n"
            . '      soundFile: "' . implode(",", $urls)    . "\" // ,\n"
            . '      titles: "'    . implode(",", $titles)  . "\"\n"
            . "    });\n"
            . "</script>\n";
    return $player;
  }
  return false;
}
 
function playall( $atts ) {
  global $post;
  return get_player($post);
}
 
add_shortcode( "playall", "playall" );

Після цього ми можемо у тілі повідомлення написати [playall]. Ось, для прикладу, я причепив до цього повідомлення три фрагменти:

Всі фрагменти я підписав через відповідний інтерфейс вордпреса, їх порядок також виставив саме там. До речі, якщо закоментувати titles: ..., audioplayer візьме відповідне поле з mp3 id tag. У цьому конкретному випадку він звідти бере інформацію для artists («Neville Marriner – Academy of St Martin in the Fields» у даному випадку).

Чому двічі rawurlencode? Не знаю :-)

До речі, у налаштуваннях вордпресівського Audio Player’а треба вимкнути «криптування» посилань.

Так, саме так! — коли ви слухаєте гарну музику, ваш мозок привчається сприймати, розуміти і відчувати прекрасне!

Ніякої хімії, все натуральне.