Brownian motion

around the essentials…

 

Публікації Tagged ‘[lang_uk]Мова[/lang_uk][lang_en]Language[/lang_en]’

Ще раз про мову — ц-сл. київського ізводу

Це вже майже історія(*), але я тут ще не все фіксував, тому повторюся .)

Є отака книжка — «Якою мовою молилася давня Україна» (вся книжка доступна для звантаження).

Відбулася отака презентація й отака розмова з авторкою на Першому каналі радіо, у передачі «Український вимір».

Можливо, комусь буде цікаво й корисно.

_________________________

* Подзвонили звідкись «із радіо» Німчукові (його сторінка на вікіпедії якась досить скромна навіть), кликати на одну передачу на 24-те травня, день пам’яті свв. Кирила та Мефодія. А він дав телефон авторки «Якою мовою…»: «Це саме та людина, яка вам потрібна». Отже, «далі буде».

(1 votes, average: 5 out of 5)

То забороняли українську мову чи ні?

Останнім часом мені значно частіше доводиться чути запевняння, що українську мову ніхто ніколи не забороняв — ні в Союзі, ні раніше, в Імперії. Напевно, це пов’язано із активізацією про-совітських та про-імперських настроїв (що, напевно, пов’язано із певною «люмпенізацією» частини населення).

При цьому доводилося чути щось таке (правда, російською, але я «окультурю» й перекладу, перепрошую): «Що? Валуєвський циркуляр? Емській указ?! Та перед тим, як про це говорити, ти перечитай купу документів і свідчень, і враховуй, у які часи та в яких умовах це все було! І як воно насправді виконувалося!» — при цьому «опонент» мав на увазі, що… ніяких заборон не було! Формально — мали бути, але не було.

Тому зараз я процитую офіційний документ, складений впродовж п’яти засідань Ради Імператорського Харківського університету у 1904-му році. Тобто, фабула така — Комітет Міністрів вже чухає потилицю й думає, чи й справді не скасувати, хоча б частково, ті заборони; але сумнівається. І питає, зокрема, у Київського та Харківського університетів, що ті про це думають. А ті написали отаку відповідь.

Отже, читайте. Не пошкодуйте 15 хвилин (зекономте на чомусь іншому).

Усі (чи майже усі) виділення у тексті — мої. А в самому кінці є посилання на набраний текст (набрано не ідеально, перепрошую, що знайшов) та зісканований оригінал.

Читати »»

(3 votes, average: 5 out of 5)

Любителям руської мови — книжка :-)

Вже надрукували, ще не отримали надруковане, але вже опублікували «повноякісний» PDF (лише обрізаний по формату, та ще з підсвіченими гіперпосиланнями — у надрукованому немає ані підсвітки, ні гіперпосилань.)).

«Це було славне полювання» © Акела

Усім любителям дякую :-)

(No Ratings Yet)

Любителям руської мови. Деякі акценти

26-го жовтня (за Юліанським) 1784 року Київський митрополит Самуїл Миславський видав такий наказ щодо навчання студентів Київської Академії правопису та вимові (цитую фрагмент):

«…многие студенты, учившиеся богословию и философии, во время производства их во священные чины являются вовся неисправны в чтении по церковным книгам, чрез что подвергают себя стыду, а на Академию и учителей навлекают предосуждение… А дабы все студенты и ученики, особливо желающие достигнуть священных чинов, в свободное от учения время упражнялись наиприлежнейшим образом в чтении церковных всякого рода книг, а паче Библии, с приобретением хорошего и чистаго произношения, особливо с наблюдением ударения и силы, в книгах напечатанных, то есть оксии, что всего нужнее, — к тому ректор с префектом имеют употребить такия меры, которыя бы исполнению сего предписания действительно соответствовать могли».

Найбільше нас у цьому наказі цікавить фрагмент «упражнялись… особливо с наблюдением ударения и силы, в книгах напечатанных, то есть оксии, что всего нужнее» (до речі, треба не «о́ксія», а «оксі́я», якщо комусь це цікаво, і не «ва́рія», а «варі́я»).

Чому це раптом стало «всего нужнее»? Звідки у нас може виникнути підозра, що студенти Академії не вміли читати богослужбові тексти? Як ми можемо «перевірити» — через триста з гаком років — їхнє вміння читати і вимову?

Отже, після кілької занять, присвячених правильному читанню літери «ѣ» (з того, що вже читали, згадайте: вѣвцѣ, лѣтера, мѣ [нота мі], фантазѣя, прїидѣте, имѣтацѣя, в пропорцѣї, орґанѣста, спѣваєтъ, лѣчба — словом, «они всегда ѣ как „і“ произносятъ» © О. Сумароков), ми спробуємо розставити певні акценти.

Читати далі »»

(3 votes, average: 5 out of 5)

Любителям руської мови. Трохи про вѣвцѣ

У 1788-му році, у друкарні Почаївської лаври було видано «Книжицю для господарства» (І. Ленкевич. — Почаїв: Друкарня Успенського монастиря, 1788. — 111 арк.; 8°).

Нагадаю, що тоді Почаївська лавра була католицькою; нагадаю, що саме католики побудували Свято-Успенський храм (також, любителям усяких хіромантій/нумерологій, чи то пак — геодезій, нагадаю, що він орієнтований вівтарем на північ).

Написано книжицю українською та польською мовами — багато сказати немає чого, будемо просто читати.

Читайте і насолоджуйтеся, звертайте увагу на наголоси. Згадайте, що казав Сумароков про ѣ… Хто сумнівається — повторіть разів десять: вѣвцѣ, вѣвцѣ, вѣвцѣ… (Можна також потім польською: owiec, owiec, owiec…)


(2 votes, average: 5 out of 5)

Любителям руської мови. І музики .)

Отже, іти нам ще довго, окупанти ще при владі, а тому — продовжуємо.

Я казав, що ми «будемо з’ясовувати, якою ж була українська редакція церковнослов’янської мови, як і коли вони виникла, коли „остаточно сформувалася“… яким чином так несподівано зникла». Але ми, звісно, не будемо обмежувати руську мову лише мовою богослужбовою — будемо читати різноманітні рукописи і літописи; все воно писалося саме руською .)

Просто для розрядки хочу запропонувати фрагменти із знаменитої «Граматики музикальної» Миколи Дилецького, цього «украінского і россійского музикального дєятєля».

На жаль, на вікіпедіях написано дурниці .) Виходить, що у 1678-му Дилецький був у гостях у Строганова, який «своим желательным повелением указал» написати Граматику. Строганову тоді було 18 років, а Дилецький у 1677-му році у Смоленську переписав Граматику, написану ще раніше у Вільно. І не польською, а руською.

Крім того, московське видання Граматики (1679 рік) Дилецький не писав — за нього це робив переписувач.

Я ж хочу запропонувати для читання фрагменти із так званого «львівського» (за місцем зберігання) рукопису, написаного, якщо вірити титульній сторінці, у 1723-му році у Петербурзі.

Дослідники ще не дійшли згоди у питанні авторства цього рукопису. І, попри суттєві сумніви інших дослідників, ми вважатимемо, що він належить перу самого Дилецького — як це стверджує Олександра Цалай Якименко, котра досліджувала це рукопис і видала фотокопію разом із транскрипцією, коментарем і словником у 1970-му році (Київ, «Музична Україна»). Але — але! — як би там не було, хто б це не написав, а нам однак буде цікаво погортати «Граматику музикальну» (саме під таким заголовком, не «мусікійську»), написану у Петербурзі у 1723-му році.

Читати далі »»

(2 votes, average: 3 out of 5)

Любителям руської мови. Андрій Рубльов, 1411

Originally posted by at Любителям руської мови. Андрій Рубльов, 1411

Минулого разу ми намагалися прочитати фразу на бересті, написану руською мовою. Не все вийшло .)

На цей раз задача буде простіша — сім (неповних) слів на іконі великого майстра, прп. Андрія Рубльова.

Отже, ікона «Спас у силах», датована 1411-м роком, зараз зберігається у Третьяковській галереї у Москві. Цю ікону Рубльов написав уже після храмів Москви й Володимира, писав для так званого «Звенигородського чину».

Отже, дивимося і читаємо.

Далі »»

(1 votes, average: 5 out of 5)

Любителям руської мови

Ось візьмемо у руки шматок новгородської берестяної грамоти №354:

Багато разів мені казали, що ніхто, мовляв, не знає, як усе це тоді звучало.

Спробуємо, однак, прочитати:

Отже, оскільки ніхто не знає, то й читатиму українською:

І діду молися, чтоби їхали ви Юрієв монастир, пшенки попрошал; а сди єє не надійся.

Хто може і хоче — прочитайте російською, порівняємо результати.

(2 votes, average: 5 out of 5)

Румунське Євангеліє, 1806 рік

Трапилося мені потримати в руках Румунське Євангеліє 1806 року. Таких (румунських, тобто) ніколи не бачив.

Зацікавило воно мене ще й тим, що писане румунською мовою, але церковнослов’янськими літерами.

Окла́д, титул, дві сторінки і питання »»

(No Ratings Yet)

І. Огієнко про двоїну

З книжки «Митрополит Іларіон. Український літературний наголос (мовознавча монографія)», Вінніпег, 1952:

сфотографована сторінка

Про двоїну я трохи згадував у дописі «Українізми» у мові свт. Климента Охридського.

(1 votes, average: 5 out of 5)

Ніяк не?..

Реклама у метро

Різні фірми кинулися пропонувати курси іноземних мов перед Євро–2012. Це чудово :-)

Але одна реклама у метро мене так зачепила (чудова фізіономія, «матеріалабельна», «пластична», її можна використовувати!..), що я вирішив трохи поекспериментувати.

На жаль, брак часу, хисту, фантазії і художнього смаку…

Ніяк не вивчиш?..

Словом, дивіться, що вийшло.

(No Ratings Yet)

Той, хто говорить з Беркутом

Надзвичайно конструктивна позиція, дуже сильне відео.

Той, хто говорить з Беркутом

(No Ratings Yet)

Останні публікації

Most Rated

Highest Rated

Теґи

Архіви