Ось так просто. Жити на Дерибасівській, написати «Слава Україні» над вікном, потім зриватися, вимагати відповіді на одне просте питання: «Хто наказав зафарбувати?!» — написати заяву у міліції і почути, що «ніхто не буде цього розслідувати»…
Потім раптом опівночі вийти на балкон, розмалювати все знову — ще й краще, ніж було! додати калини на прохання діда-комуніста, викладача одеської «мореходки»… Просто щоб відчути себе людиною. Щоб вивішувані на свята прапори — синьо-жовтий та червоно-чорний — були виявом не протесту, а радості.
Все це говорить саме про те, що у заголовку, — у житті завжди є місце ДЛЯ ТЕБЕ.
Лише будь собою.