Ось… майже #простотак. Шукав у мотлосі в гаражі певну потрібну штучку, а знайшов оце. Дріт 8мм (оті «нитки», що ними — закручували ломом — привʼязували що завгодно до чого завгодно, соснові колоди до бетонних опор, наприклад), довжина ґаджета ~97мм. Ось іще зважу, цікаво) Залізячка. Хи-ги, ще якихось … Continue reading«Ґаджет»
Колись людство таки навчиться впевнено перестрибувати у часі-просторі зі струни на струну. І тоді якось одного разу якийсь Айтішник захоче майнути на вихідні на випадково вибрану його Роботом крихітну планетку — подалі від натовпів і гамору, просто посидіти наодинці і просто нарешті розшифрувати ті поголосники того … Continue readingКотяча шерстина
Цвіте ґінкґо (Ginkgo biloba). Я недавно зізнався дружині, що вона нагадує мені ґінкґо: — Чому?-) — Тому що ти мені покращуєш пам’ять та реакцію, а також сприяєш підвищенню розумової та фізичної працездатності .)
Вже надрукували, ще не отримали надруковане, але вже опублікували «повноякісний» PDF (лише обрізаний по формату, та ще з підсвіченими гіперпосиланнями — у надрукованому немає ані підсвітки, ні гіперпосилань.)). «Це було славне полювання» © Акела Усім любителям дякую :-)
http://crepuscoli.livejournal.com/66243.html Процитовано звідси.
Так, ми нарешті це зробили .) Ми видали абсолютно унікальну «нотну збірку». У лапках — тому що це справді не просто збірка нот… Важко пояснити, чому, але я спробую :-) Тому, що так ноти ще ніхто не видавав :-) Отже, спробую пояснити. «Херувимська пісня України та … Continue readingЩе один шматочок мого життя
Все, що пишу, — вже давно ворушилося десь всередині. Вже давно варто було написати? * * * Рік 2008, ми їдемо через Тернопіль до Маняви (через Почаїв, заїжджаємо по дорозі у інші містечка і села — три дні вражень). Настрій трохи зворушений («це все — моя Україна!»), майже … Continue readingОднобока двомовність та тупа агресія
Моя мама народилася у селі на Одещині. Вчилася у кулінарному технікумі при Одеському пароплавстві, «ходила» — кОком — на танкері до Куби, ходила на китобої десь під Антарктиду, варила борщі у Біскайській затоці, смажила «відбивні» з китового м’яса десь на екваторі, привезла килим — досі висить вдома! — зі … Continue readingЯк добре дасть по лобі — все згадаємо
:-) У суботу трохи був у П’ятницькій церкві у музеї просто неба — Гануся там підправляла ікону Спасителя, а я їй як міг допомагав своїм поглядом на аналітичну геометрію і малярство періоду бароко. Ну, більше просто стояв і мовчав, трохи фотографував і іноді звертав увагу … Continue reading«Що для вас найважливіше?»
У наш синтетичний вік завжди буває трохи моторошно, коли тримаєш у руках щось справжнє. На цей раз я тримаю богослужбові ноти межі XVII й XVIII-го століть, служби на вісім голосів. Українська духовна музика. Ці «поголосники» — вісім книжечок, по книжечці на кожен голос — дуже дивне й … Continue reading«Наспівується вперше»
Це Станіслав Баранчак, виявляється (сьогодні вперше прочитав його вірші, саме оці). http://marmyszka.livejournal.com/27859.html http://marmyszka.livejournal.com/27641.html http://marmyszka.livejournal.com/27229.html Так! Нічого ніколи не зміниться. Так, це просто настрій такий…
«It is only with the heart that one can see rightly. What is essential is invisible to the eye.» Чомусь усі дуже просто погоджуються із Антуаном де Сент-Екзюпері у тому, що «головного очима не побачиш». Так само просто, напевно ж, погодитися, що головного і вухами … Continue readingWhat is essential is invisible to the eye