Ось візьмемо у руки шматок новгородської берестяної грамоти №354:
Багато разів мені казали, що ніхто, мовляв, не знає, як усе це тоді звучало.
Спробуємо, однак, прочитати:
Отже, оскільки ніхто не знає, то й читатиму українською:
І діду молися, чтоби їхали ви Юрієв монастир, пшенки попрошал; а сди єє не надійся.
Хто може і хоче — прочитайте російською, порівняємо результати.
«І діду», «їхали»… неймовірно…
Ой, я це (саме це, до літери) закинув у одну «спільноту» на ЖЖ,
так важко переказати, у чому там мене звинувачували .)
Найбільше — у намаганні довести, що… та яка різниця, що саме, у намаганні комусь щось довести .)
І при цьому ніхто (ніхто) не запропонував транслітерацію російськими літерами. Написано руською? — руською. А прочитати?!
Щось вони якось неспокійно заворушилися там.
Але такі «уроки» я продовжуватиму, сподіваюся.
О, а тут Ы пишеться ще як ЪІ
Це згадалися слова Метлинського у передмові до «ЮЖНЫЙ РУССКІЙ ЗБОРНИКЪ» (1848):
Про ѣ у нього теж є, професор Харківського університету знав, що
Дякую!!
:-)