Originally posted by
На цей раз задача буде простіша — сім (неповних) слів на іконі великого майстра, прп. Андрія Рубльова.
Отже, ікона «Спас у силах», датована 1411-м роком, зараз зберігається у Третьяковській галереї у Москві. Цю ікону Рубльов написав уже після храмів Москви й Володимира, писав для так званого «Звенигородського чину».
Отже, дивимося і читаємо.
За звичкою, читаю текст на уконі українською (не перекладаю, а саме читаю, транслітерую):
Прийдіте к[о] Мні, вси тружающися і обр[еменені]
Так, цей текст — власне, нас цікавлять перші три слова — зараз пишеться не так: «Прїидите ко Мнѣ…»
Немає сумніву, що прп. Андрій Рубльов добре знав, як треба цей текст писати. Канонічний текст — канонічною мовою. Але як би там не було — це руська ікона, шедевр руського іконописного мистецтва.
Спробуймо прочитати, ще раз і ще раз. Написане руською мовою.
Усіх, хто звик читати руські тексти російською, я хотів би запитати таке:
- Як треба читати ѣ у цьому тексті («Прїидѣте къ Мнѣ»)? Чому саме?
- Чому і коли змінилося написання тексту? Як довго тривав цей перехід, ця зміна написання?
- Чи, може, змінилося звучання? Як і коли?
Отже, три слова з семи. Не надто складно, напевно.
А зараз — питання складніші. Вимагають певної витримки і мужності ,)
С течением времени старославянский язык обратился у нас в тот искусственный, искаженный язык, который употребляется теперь в богослужении и называется церковнославянским языком.
Фортунатов Ф. Лекции по фонетике старославянского языка. М.: 1957. Т.2, с.6.
Питання: Що значить «с течением времени»? Як саме змінилася мова? Якою була вона — неспотворена, не штучна?
…церковно-славянскій языкъ нашихъ богослужебныхъ книгъ окончательно сформировался къ срединѣ XVII в.
Иером. Алипий (Гаманович). Грамматика церковно-славянского языка. М.: Художественная литература, 1991, с.14.
Питання: А як же молилися до того, від Кирила й Мефодія? Як саме і якими темпами мінялася мова? Коли «сформувалася» «мова богослужінь» у інших народів?
На ці питання немає відповідей (принаймні, у межах ЖЖ ми їх не знайдемо). Але їх треба тримати у пам’яті, щоб читати руські тексти неупереджено.
Бо «далі буде».