Brownian motion

around the essentials…

 

Archive for the Категорія ‘Різне’

«Ґаджет»

«Колупачка для горіхів»

Ось… майже #простотак. Шукав у мотлосі в гаражі певну потрібну штучку, а знайшов оце.

Дріт 8мм (оті «нитки», що ними — закручували ломом — привʼязували що завгодно до чого завгодно, соснові колоди до бетонних опор, наприклад), довжина ґаджета ~97мм. Ось іще зважу, цікаво)

Залізячка. Хи-ги, ще якихось кілька років — і їй уже буде сорок, напевно .)

Якщо ще немає сорока.

.

Двір, шпориш (на Полтавщині саме *ш*пориш, це й у ліникостенчиній «Марусі Чурай» зафіксовано), цеглина, дошка, молоток, зубило, напилок. Найстарший брат показує мені, як зробити цей ґаджет. Робить собі свій, я тут же роблю собі.

Покласти на дошку, щоб трохи стирчало, загнути край, перевернути, сформувати ручку, відрубати з іншого кінця зайве, розплескати акуратний пляцик, відрубати зубилом щоки (має бути симетрично!), вкоротити носа (перпендикулярно!), підрівняти трохи того носа напилком. Одна фраза, а реально ж на цілий вечір роботи, бо ще й по черзі — один молоток, одне зубило… — трохи часу на кожен технологічний етап.

Ну, у мене вийшло краще, трохи акуратніший, трохи менший, як я й хотів :-P

Це просто «колупачка для горіхів» — вона так і звалася ще від концепції — ви колись розкривали горіхи ножем? — то оце щоб не ножем. Якогось космічного сенсу в такому ґаджеті немає.

.

А в самому процесі — є. Скільки завгодно.

І оцей іржавий «ґаджет» — тільки маленька видима частинка результату.

.

Ну і… дякую, чи шо)

(No Ratings Yet)

Про храми, голови і хустки (деякі нотатки)

Передмова: Дуже поважаю Оксану Забужко :-)

Мова:

Бачив її допис «про платки-хустки», але не прочитав, доки мене не спитали, що я про те все думаю.

Власне, не задумуючись, я відповів, що тут пані Оксана надто категорична. Що така традиція — покривати голову — у нас є, і є давно. Чин вінчання, наприклад, має «епізод» покривання голови нареченої» — з цього моменту вона має ходити з покритою головою.

Ну, дотримуються цього не завжди, але чин вінчання такий елемент містить.

Тобто: дівчата й хлопці стоять у церкві на службі з непокритими головами (доки ще діти), а після одруження — жінки вже з покритими.

Власне, поділившись цим переконанням, я зрозумів, що я недостатньо переконливий .)

Тому вирішив швиденько знайти підтвердження. І швиденько його знайшов.

«Так виявилося», що в мене на компі є «Требник», виданий у Києві 1681-го року — російська Церква, до речі, тоді ще пішки під стіл ходила.

Требник. Київ. 1681 (сторінка 336)

І там на сторінці ~330 (це 336-й файл у купі зображень) є «Молитва первобрачной невісті, хотящей ввестися по браці в Церков і прияти благословеніє первому покровенію главі».

«Вістно же буди, яко не всюди сей обичай содержится, но точію в нікіїх Церквах. Тім же убо каяждо Церков во всем свой древний да содержит обичай».

Це, нагадаю, Требник 1681-го року, виданий у Києві Інокентієм Ґізелем.

Те саме трохи пізніше я знайшов і у Великому Требникові свт. Петра (Могили) (Київ, 1646).

Требник. Київ. 1646 (сторінка 450)

Чи Требник Могили був «взірцем» для Ґізеля, чи це все узято з давніших видань — не знаю, проте це, гадаю, не так важливо.

Отже, хустка, «покрита голова» — це не вимога, не «канон», це просто традиція. «Древний обичай».

Звичайно, усі ці маскаради, коли своїх дітей запинають у хустки ще з колиски, — для нас то таки трохи фальшиве православʼя. Ну, може в них у РПЦ(У) саме така традиція, то їхні проблеми.

Проте, вважаю, не варто з цією суто нашою традицією аж так сильно воювати :)


До речі, обидва Требники містять смачнющі наші мовні особливості, це зовсім не той нинішній суржик, що в московських церквах.


(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Діаграми з pic/[g]roff

Простенька діаграма — справді простенька, можливостей значно більше:

.PS
A: box "foo" fill 0.2; move;
B: box "moo";
arrow right at 1/4 <A.e,A.ne>;
arrow left at 1/4 <B.w,B.sw>;
.PE
 
.PS
A: box "moo" fill 0.2; move;
B: box "foo"; move;
C: box "moo";
arrow right at 0 <A.e,A.ne>;
arrow right at 1/3 <B.e,B.ne>;
arrow left at 1/3 <C.w,C.sw>;
.PE
 
.PS
A: box "moo" fill 0.2; move;
B: box "foo";
arrow right at 0 <A.e,A.ne>;
.PE
 
\"
\" Make it:
\" groff -Tpdf -p test.roff > test.pdf
\"
\" Manual:
\" https://www.complang.tuwien.ac.at/doc/groff-base/html/pic.html

(No Ratings Yet)

Ще раз про кажанів

Колись писав про ехолокацію у кажанів, тема знову вигулькнула, трапився такий документ, який хочу тут повністю зацитувати (щоб поступово розбити на абзаци і відкоригувати автопереклад).

(більше…)

(No Ratings Yet)

LilyPond → WordPress: поновлювати опубліковані партитури просто!

Задача: маємо багато партитур, опублікованих на сайті під WordPress, інтенсивно з ними працюємо, — тож варто мати механізм поновлення партитур після редагування. Ноти набираємо у LilyPond.

Дуже коротко:

  1. На сайті публікуємо партитури із додаванням суфікса відповідно до дати та часу збереження (генерування) партитури, напр. назва файлу ОйЧийТоКіньСтоїть_20170406_175520.pdf означає, що партитуру було згенеровано з файлу ОйЧийТоКіньСтоїть.ly 6 квітня 2017 року о 17:55:20. Звісно, такі суфікси додаються автоматично при генеруванні. Таким чином, до речі, уникаємо можливих нюансів із кешуванням опублікованого.
  2. LilyPond використовує простий текстовий формат, тому використовуємо систему зберігання та відстеження версій Mercurial.
  3. На власному комп’ютері редагуємо партитуру, після чого: hg commit && hg push.
  4. На сервері маємо те саме сховище mercurial; після редагування виконуємо hg pull && hg update.
  5. На подію update на сервері сконфігуровано hook, який запускає скрипт.
  6. Скрипт видає перелік файлів .ly, які, імовірно, треба поновити на сайті WordPress. При цьому ми могли редагувати, наприклад, ОйЧийТоКіньСтоїть_alto.lyi (а не сам ОйЧийТоКіньСтоїть.ly) — скрипт показує саме «головний» файл.
  7. Наступні кроки може виконувати цей саме скрипт, проте це не задача сховища ,) Віддамо це іншому скрипту.
  8. Інший скрипт бере файл по файлу усі партитури, які, імовірно, треба поновити. Для кожної партитури:
    1. Знаходимо у каталозі wp-uploads нашого сайту раніше завантажені файли: ОйЧийТоКіньСтоїть_([0-9]{8}_[0-9]{6}).pdf.
    2. Якщо щось знайшли — виконуємо lilypond -o ОйЧийТоКіньСтоїть_`date +"%Y%m%d_%H%M%S"` ОйЧийТоКіньСтоїть.ly.
    3. Якщо успішно — кличемо wp cli! Він замінить (операція search-replace) у табличках WordPress усі згадки ОйЧийТоКіньСтоїть_<стара_дата> на ОйЧийТоКіньСтоїть_<нова_дата>.
    4. Видаляємо у wp-uploads старі файли, переносимо туди нові.

І все)

Насправді це все трохи складніше, бо ми використовуємо мітки для генерування різних варіантів із одного джерела (при цьому файли з мітками можуть називатися ОйЧийТоКіньСтоїть--Torig_20170407_101222.pdf). Крім того, до якихось файлів WordPress уже міг додати «порядковий номер», тоді назва буде, наприклад, така: ОйЧийТоКіньСтоїть--Torig_20170407_101222-1.pdf.

Але це все легко вирішується.

Звісно ж, це можна застосувати не тільки до партитур, а й до будь-яких файлів, які треба періодично поновлювати.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

УКРАЇНСЬКА МУЗИКА – Львівська Національна Музична Академія

На почитати:

УКРАЇНСЬКА МУЗИКА – Львівська Національна Музична Академія

(No Ratings Yet)

Музикознавчі статті Василя Кука

  1. Канцелярський курінь у Глухові. Ж. «3нання та Праця» N 2, 1962 р.; «Вісті з України», N 18, 1969 р.
  2. Композитор, дирегент, співак. Газ. «Вечірній Київ» N 288, 9 лютого 1967 р.
  3. Листи О. П. Мишуги. Ж. «Архіви України», N 12, 1987 р.
  4. З минулого (Про А. Веделя). Ж. «Мистецтво», 1968 р.
  5. М. П. Ділецький та його музична спадщина. Ж. «Наша Культура» N 6 1969 р. Варшава.
  6. Нові дані про Артема Ведельського-Веделя. Ж. «Українське Музикознавство». Випуск 5, 1969 р., с. 244–258.
  7. Харківські школи — Колегія та Додаткові Класи. «Український Історичний Журнал», N 7, 1970 р., ст. 97–101.
  8. Нові документальні дані про життя А. Л. Веделя-Ведельського у Харкові (1796–1798 рр.). Ж. «Українське Музикознавство». Випуск 6, 1971 р., стор. 153–169.
  9. Уточнення житєпису. До 250-річчя від дня народження С. Сковороди. Газ. «Літературна Україна». N 56, 16 липня 1971 р.
  10. Артем Лук’янович Ведель-Вдельський. Матеріяли на допомогу лекторові. Київ, 1971. 24 стор.
  11. Артем Лук’янович Ведельський-Ведель. Ж. «Наша Культура» N 4 1972 р. Варшава.
  12. Видатний український архітектор (Про Івана Григоровича Барського. Уточнення дати його смерті — 10 вересня 1791 р.). Ж. «Наша Культура» N 4, 1974 р., Варшава.
  13. Його згубили талант і рабство (Про українського композитора Степана Дехтяревського-Дехтярева). Ж. «Україна», N 40, 1 жовтня 1989 р.
  14. Невідомий твір А. Веделя. У співавторстві з Т. Гусарчук. Ж. «Музика», N 2, 1991 р.
  15. Рукописна партитура творів Артема Веделя. Ж. «Український Музичний Архів». Вип. 1 1995 р. Київ. Ст. 34–52.
  16. Таємниця Веделя. Інтерв’ю. Ж. «Українська Культура», N 2, 1997 р.
  17. Трагічний ювілей композитора. До 190-річчя Артема Веделя-Ведельського (1767–1808 рр.). Газ. «Шлях Перемоги», N 32 (2310). 12 серпня 1998 р.
  18. Артем Ведель — геній і великий мученик. Газ. «Культура і життя» N 41, 14 жовтня 1998 р.
  19. Артем-Ведельський (1767–1808 рр.). Арешт та ув’язнення (1799–1808 рр.) Доповідь на науковій конференції (жовтень 1997 р.). У збірнику «Музикознавство», Київ, 2001 р. (у друку).

Перелік надано Юрієм Куком, сином Василя Кука.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Похорон Патріарха Володимира

Похорон. Бачу знайомих. Чомусь мене там не було.

(No Ratings Yet)

Кос-Анатольський про своє життя і мистецтво написання музики

(No Ratings Yet)

«Червона рута»

Дивитимуся потім, це я просто забукмаркав .)

(No Ratings Yet)

Юрій Немирич. Роздуми про війну з московитами

(No Ratings Yet)

«Где десантники твои?..»

Геніальний твір, покладу тут, щоби не загубився.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Недавні записи

Позначки

Архіви