Brownian motion

around the essentials…

 

Posts Tagged ‘[lang_uk]Віра[/lang_uk][lang_en]Truth[/lang_en]’

Про храми, голови і хустки (деякі нотатки)

Передмова: Дуже поважаю Оксану Забужко :-)

Мова:

Бачив її допис «про платки-хустки», але не прочитав, доки мене не спитали, що я про те все думаю.

Власне, не задумуючись, я відповів, що тут пані Оксана надто категорична. Що така традиція — покривати голову — у нас є, і є давно. Чин вінчання, наприклад, має «епізод» покривання голови нареченої» — з цього моменту вона має ходити з покритою головою.

Ну, дотримуються цього не завжди, але чин вінчання такий елемент містить.

Тобто: дівчата й хлопці стоять у церкві на службі з непокритими головами (доки ще діти), а після одруження — жінки вже з покритими.

Власне, поділившись цим переконанням, я зрозумів, що я недостатньо переконливий .)

Тому вирішив швиденько знайти підтвердження. І швиденько його знайшов.

«Так виявилося», що в мене на компі є «Требник», виданий у Києві 1681-го року — російська Церква, до речі, тоді ще пішки під стіл ходила.

Требник. Київ. 1681 (сторінка 336)

І там на сторінці ~330 (це 336-й файл у купі зображень) є «Молитва первобрачной невісті, хотящей ввестися по браці в Церков і прияти благословеніє первому покровенію главі».

«Вістно же буди, яко не всюди сей обичай содержится, но точію в нікіїх Церквах. Тім же убо каяждо Церков во всем свой древний да содержит обичай».

Це, нагадаю, Требник 1681-го року, виданий у Києві Інокентієм Ґізелем.

Те саме трохи пізніше я знайшов і у Великому Требникові свт. Петра (Могили) (Київ, 1646).

Требник. Київ. 1646 (сторінка 450)

Чи Требник Могили був «взірцем» для Ґізеля, чи це все узято з давніших видань — не знаю, проте це, гадаю, не так важливо.

Отже, хустка, «покрита голова» — це не вимога, не «канон», це просто традиція. «Древний обичай».

Звичайно, усі ці маскаради, коли своїх дітей запинають у хустки ще з колиски, — для нас то таки трохи фальшиве православʼя. Ну, може в них у РПЦ(У) саме така традиція, то їхні проблеми.

Проте, вважаю, не варто з цією суто нашою традицією аж так сильно воювати :)


До речі, обидва Требники містять смачнющі наші мовні особливості, це зовсім не той нинішній суржик, що в московських церквах.


(1 votes, average: 5,00 out of 5)

«Наспівується вперше»

У наш синтетичний вік завжди буває трохи моторошно, коли тримаєш у руках щось справжнє.

На цей раз я тримаю богослужбові ноти межі XVII й XVIII-го століть, служби на вісім голосів. Українська духовна музика.

Hrytskova-head

Ці «поголосники» — вісім книжечок, по книжечці на кожен голос — дуже дивне й цікаве, і ще нерозгадане питання до музикознавців: музика — на межі між бароко і класицизмом, але тексти значно раніші, ще давньоукраїнські, «дониконівські», «неканонічні» за уявленнями сучасних «книжників і фарисеїв»…

Але — краще подалі від політики… Вісім голосів, вісім книжечок. «Київська квадратна нотація». Шість ключів — «соль» («скрипічний»), «сопрано», «мецосопрано», «альт», «тенор» і «фа» («басовий»). Тактових рисок немає. Знаки альтерації — як завгодно: перед нотою, після ноти, взагалі немає… Таке враження, що наші предки відчували мелодику і співали «з голови», ноти у руках тримали як нагадування. При тому, що музика — вражає. Це саме справжня музика! Нижче я подам по кілька тактів кількох творів — це справжня музика.

Автори — наші хлопці :-)

» Читати далі… »

(5 votes, average: 5,00 out of 5)

Оновлене Євангеліє

Церква Св. Миколая, Музей просто неба, Київ, Пирогів

Це сталося два роки тому, у церкві Св. Миколая, у Музеї просто неба (Київ, Пирогів). Десь у кінці травня (вже після 22-го — «Миколи літнього»).

У першій половині травня у Музеї згоріло кілька будівель, і дирекція була цим дуже занепокоєна. Почали обходити музейні споруди і вилучати всі експонати, які здавалися «цінними» у тому чи іншому розумінні.

Зайшли у церкву Св. Миколая (на фото), зайшли у вівтар і забрали Євангеліє, яке там весь час лежало на Престолі (служби у цій церкві відбувалися лише двічі на рік). Підняли, винесли і пішли.


Згодом, на наступний день, дзвонять прот. о. Андрію і страшенно сваряться: «Хто вам дав право!», «Як ви могли!» — і таке інше. Зрештою, стає зрозумілим питання: «Хто вам дав право реставрувати музейні експонати?!»

:-)

На це о. Андрій каже, що, мовляв, давайте трохи детальніше… конкретніше «з цього місця»…

» Читати далі, дивитися фото… »

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Монастир


Вчора, у День Святого Духа (другий день Трійці, наступний після П’ятдесятниці, першого дня Трійці) були з дружиною у монастирі Святого Духа. Дивовижний монастир, просто у сосновому лісі. Враження передати важко.


(No Ratings Yet)

Недавні записи

Позначки

Архіви