Не тріумфуй…

Posted on

У «Літературній Україні» прочитав такого вірша:

Не тріумфуй — збулись чужого іга.
Страшніше — власне, бо ж своя вина.
По Києву гуляють печеніги,
а в печенігів наші імена.

І наша кров, — хоч і не наша мова,
веселий безум в ситих їх очах
і хижі жести — вийшли, як на лови!
Печерні їхні душі — при мечах.

Ховайся, княже!
Утікай, Софіє!
Від їх — ще не запалених — кострищ
непам’яті мертвотним духом віє,
холодною золою попелищ.

Це Володимир Базилевський, 1993 рік.

Отже…

Був під Українським домом, на Майдані Незалежності (біля 16-ї години). Витримав хвилин 30. Це не наше свято. Це навмисно роздутий балаган на місці нашого свята, як на мене. «А в печенігів — наші імена»…

І однак… Слава Україні, слава героям! Усіх зі святом.

І… Не ховатиметься князь, не тікатиме Софія. Але вони «не без нас» хочуть отримати свою перемогу, очевидно.

upd: Тут чую від друзів/знайомих, що я «все пропустив» і «був не там» :-) Я дуже радий, якщо так. Зміг доїхати лише коли зміг; буває.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.