Brownian motion

around the essentials…

 

Любителям руської мови. Деякі результати

Отже, нам знадобилося лише два заняття (ми намагалися прочитати написи на берестяній грамоті та іконі Андрія Рубльова), щоб отримати певні результати, причому досить важливі.

При цьому, на жаль, ніхто не захотів самостійно прочитати запропоновані написи — ситуація парадоксальна: написи написані саме руською мовою, цей факт ніхто не заперечує, проте як цей напис читається? Традиційна відповідь: «Не знаю, зверніться до фахівців». Іноді «списують» сучасне написання .)

Взагалі кажучи, мені іноді буває смішно, коли, нібито, «русскаязичниє» пропонують порівнювати переклади якогось давнього рукопису на сучасну російську та сучасну українську. Руську мову треба читати, а не перекладати. І на наших заняттях ми будемо саме читати.

Проте, повернемося до наших результатів. Ще раз «процитую» В. Виноградова:

Отже, читаємо. По-перше, у України — принаймні, до XVIII століття — існувала своя церковнослов’янська мова (своя її редакція, ізво́д). По-друге, ця редакція суттєво впливала на редакцію російську (московську). По-третє — це стосувалося як вимови окремих літер/звуків (про це нижче), так і наголошення слів (про це ще будемо згадувати). І, нарешті, — це не приватна думка В. Виноградова.

Скажу щиро — не сподівався, що на це піде лише два заняття, та ще й таких кволих. Усім дякую .)

Для повноти картини процитую Олександра Сумарокова, на якого посилається Виноградов (О Правописаніи // Полное собраніе всѣх сочиненій въ стихахъ и прозѣ… Александра Петровича Сумарокова. Часть Х. Разные прозаическія сочиненія и переводы. — М., 1782, с. 25, 26, 28; виділення моє):

Знатнѣйшія наши духовныя были ко стыду нашему только одни Малороссіянцы, почти до временъ владѣющія нами Самодержицы: от чево всѣ духовныя слепо слѣдуя ихъ неправильному и провинціяльному нарѣчию вмѣсто «во вѣки» и проч. говорили «во вики» і так даляе…

Не подумаетъ ли кто, что я вооружаюся противу ученыхъ Малороссіянъ: нѣтъ: дай Боже, что бы не только мы, но хотя наши потомки изъ Малороссіи другова Θеофана имѣли!

Лѣта́, вмѣсто лѣ́та, г. Ломоносовъ утвердилъ, бывъ не Москвитяниномъ, а не ввел самъ собою; ибо Малороссіяня то ввели: а по тому, что всѣ школы были ими наполнены; такъ сіе провинціяльное произношеніе і вкоренилося, яко Всигды, Теби, Мья и протчія Малороссійскія испорченныя выговоры: а особливо пѣвчія многое преобразили… Малороссіянцы вместо «Тебѣ, Господи» поют «Теби, господы»…

«Алексій» въ утвержденномъ приятіи всѣмъ обществомъ пишемъ мы «Алексѣй»; но хотя бы писали и «Алексій»; такъ должно непремѣнно писать «Алексѣевна», а не «Алексіевна»; ибо І непременно в Ѣ преобразити должно, по свойству нашего правописанія: что помнится мнѣ и дѣлаютъ Малороссіяня: а выговариваютъ они І. Так они и всегда ѣ как і произносятъ.

Отже, далі ми користуватимемося цим «правилом» — так они и всегда ѣ как і произносятъ — і воно нам не раз допоможе. Власне, я вже ним користувався, читаючи «Прїидѣте къ Мнѣ» саме як «Приїдіте к[о] Мні» (на жаль, досі у нас «робоча версія» така — дві «ѣ», судячи з явно «списаних» відповідей «Приидите ко Мнє», у цих словах російською мовою читаються по-різному, «тому що другий південнослов’янський вплив»; якщо у когось є краща версія — прошу). Саме тому я «собѣ» (наприклад, на берестяній грамоті №30) читаю як «собі», а не «собє». Бо ми завжди вимовляємо «ѣ» як «і» .)

Звичайно, з цього правила будуть винятки — побачимо, які саме.

Далі на нас чекає багато цікавого .)

Будемо з’ясовувати, якою ж була українська редакція церковнослов’янської мови, як і коли вони виникла, коли «остаточно сформувалася» (згадаймо цитату з Гамановича: «…церковно-славянскій языкъ нашихъ богослужебныхъ книгъ окончательно сформировался къ срединѣ XVII в.»), чим саме так впливала на російську редакцію, яким чином так несподівано зникла.

(1 votes, average: 5 out of 5)

7 Responses to “Любителям руської мови. Деякі результати”

  1. YurB каже:

    Гарно той пан пише про «провінціяльний і неправильний говір», сам при тому вживаючи кажучи «особливо», «Малороссіянцы», «дай Боже»…:) Мені завжди було цікаво, як росіяни так вміло всюди, де в нас вимовляється «і», писати «ѣ», при тому, що в них що «е», що «ѣ» — одне й те саме? Тобто як вони взагалі дотримали цю різницю між «е» і «ѣ» до початку 20-го сторіччя, якщо вона в них ніяк на слух не відрізняється? Якщо це одна буква, то нащо вони її писали по-різному стілки часу, та ще й саме в тих місцях, де ми її вимовляємо по-иншому? Я десь звантажив Шиллера «собраніє» російською мовою від 1901 р., то я його по-українському без проблем читаю: закінчення наші, буква «ѣ» всюди, де треба стоїть, сама насолода… Ще один приклад того, що світ не чорно-білий:)

    • dor каже:

      Ну, Сумароков якраз пише, що на слух відрізняються тета і «ф», іжиця і «в», ять та «і»… Напевно, вони колись розрізняли.

      Мене дивує інше — як це так вийшло, що «кирилиця» «влаштовує» будь-яку слов’янську мову?-) Так, кожен народ вимовляє на свій штиб. І всі задоволені :-)

      Це також як підтвердження «кольоровості» (чи «градаційності») світу.

  2. ReAl каже:

    А мені ще сподобалося оте «а по тому, что всѣ школы были ими наполнены»
    Мабуть же ж не як учнями :-)
    Учнів хутко б «вишикували».

    • dor каже:

      Та ні ж.

      Випускники Могилянки широкими рядами йшли туди викладачами. А у Могилянці тоді вчили саме українською — про це ще буде.

      Це суто про музику, але:

      Поки історичні традиції були свіжі, поки ці сили працювали в оточенні українських національних ідеалів, доти музика вела верх і пере́д у тім конґломераті народів, що зветься Росією, даючи своєю творчістю ґрунт до народження нових національних, чисто російських духовних сил, які потім потоптали, погнобили й пожерли українську творчість і на її трупі розцвіла буйним цвітом нова російська музична школа /Кошиць О. А. Ідея програми концерту на честь митрополита Шептицького у «Карнегі-хол» в Нью-Йорку. 31.05.1936. Інтерв’ю Олександра Кошиця / М.Головащенко. Феномен Олександра Кошиця. — К.: Музична Україна, 2007, с.477.

  3. [...] Контакти   « Любителям руської мови. Деякі результати [...]

  4. [...] Зверніть увагу, що це чудово узгоджується із свідченнями Сумарокова, і щодо періоду впливу також («Знатнѣйшія наши духовныя были ко стыду нашему только одни Малороссіянцы, почти до временъ владѣющія нами Самодержицы» — більше тут). [...]

  5. [...] в пропорцѣї, орґанѣста, спѣваєтъ, лѣчба — словом, «они всегда ѣ как „і“ произносятъ» © О. Сумароков), ми спробуємо розставити певні [...]

Напишіть відгук

XHTML: Можете використовувати такі теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong> <pre lang="" line="" escaped="">

Останні публікації

Most Rated

Highest Rated

Теґи

Архіви