Brownian motion

Різні фірми кинулися пропонувати курси іноземних мов перед Євро–2012. Це чудово :-)

Але одна реклама у метро мене так зачепила (чудова фізіономія, «матеріалабельна», «пластична», її можна використовувати!..), що я вирішив трохи поекспериментувати.

На жаль, брак часу, хисту, фантазії і художнього смаку…

Словом, дивіться, що вийшло.

Надзвичайно конструктивна позиція, дуже сильне відео.

Той, хто говорить з Беркутом

Св. Климент Охридски със свв. Кирил и Методий. Икона от ср. на XIX век в Църквата "Св. Богородица Перивлепта" (Св. Климент") в Охрид.

Про свт. Климента, його тексти та «українізми»

На нашій Вікіпедії про свт. Климента написано так: «македонський просвітник, святий, жив у місті Охриді. Один із учнів Кирила і Мефодія». Ось також сторінка на болгарській Вікіпедії.

Климента Охридського (~840–916 рр) вважають автором «кирилиці» — на болгарській іконі (праворуч) зображено свт. Климента, що тримає слов’янську абетку, а його вчителі, свтт. Кирило та Мефодій, йому допомагають, підтримують із двох боків (ікону взяв тут).

До нашого часу дійшла низка його творів, але я (не фахівець, взагалі кажучи,) просто уважно роздивився те, що ближче лежить. А саме, на сайті бібліотеки Софійського університету у розділі Български първопечатни и старопечатни издания є поличка й свт. Климента.

Щодо «українізмів». Звичайно, говорити про елементи української мови у текстах IX століття некоректно, оскільки більшість мовних форм були спільнослов’янськими. Власне українська мова поступово вирізнялася із спільнослов’янської на протязі століть, орієнтовно VI–XI; відомо, що вже в сер. IX століття у нас були богослужбові книжки та переклади Святого Письма, писані «руськими письменами» — абеткою, відмінною від інших тодішніх слов’янських абеток (див. М. Брайчевський. Походження слов’янської писемності. К: Вид. дім «Академія» — 2009).

Отже, цілком коректно говорити про ті слова і звороти, які ми маємо у нашій мові ще із спільнослов’янської (і які в більшості слов’янських мов утрачені). Зауважимо, що в нашій мові залишилося чи не найбільше «спільнослов’янського спадку» серед інших слов’янських мов. Щодо російської мови (яку підносять як «правонаступницю» «мови Кирила й Мефодія») — формування російської мови у XIII–XVI століттях супроводжувалося втратою багатьох спільнослов’янських елементів; крім того, потреба змінити церковнослов’янську абетку «під власний орфоепічний апарат» призвели до того, що ціла низка тодішніх слов’янських слів російською мовою просто не читаються, а деякі взагалі потребують перекладу… з української.

Саме про ці «українізми» я й хочу трохи розповісти.

Нумерую аркуші так само, як у бібліотеці Софійського університету (заголовок аркуша — посилання на зображення у бібліотеці); церковнослов’янську пишу «символічно», без уживання спеціальних шрифтів. Транслітерацію подаю за правилами транслітерації церковнослов’янських текстів українського мовою.

Отже, нагадаю, це з творів свт. Климента Охридського (Македонія, Велика Моравія), кінець IX-го чи початок X століття. Давня церковнослов’янська.

Читати далі »»

Нещодавно мені до рук потрапила одна примітна книжка, видана у Одесі 1934 року. Зацікавившись автором, я відкрив його сторінку на Вікіпедії і прочитав у розділі «Основні наукові праці» назву «Е. М. Брусиловский. „Заболевания двигательного и поддерживающего аппарата и их лечение“. Учебник. (рос.)». Рік не вказано, місце видання не вказано.

На ru.wikipedia читаємо про цю книжку, видану у Харкові 1928 року як додаток до журналу «Врачебное дело», назва також російською мовою. Згадується і окрема книжка з такою назвою, що «видана вже по смерті автора».

Отже, я тримав у руках саме ту, видану по смерті. Але є підстави вважати, що її було «здано до друку» ще за життя автора, «1-6 1933».

Отже, у 1934 році ув Одесі було видано книжку наукового консультанта Всеукр. інституту курортології й бальнеології Е. М. Брусиловського під назвою «Хвороби рухового та підтримного апарату і лікування їх» (ДВОУ • Медичне видавництво • 1934).

Далі: Передмова і кілька сторінок »»

Недавно знов надибав на один відомий вислів:

Тут немає нічого особливого. Ми це знаємо.

Але чому ж ми так охоче віддаємо свою мову?

Чому нам миліша повільна смерть?

Недавно один добрий знайомий, Юрко, «показав» мені одну книжку, «Холодний Яр» Юрія Юрліс-Горського. Прочитайте, хто може. Чи послухайте — я зараз слухаю аудіоверсію.

Книжка «важка». Якщо «з одного боку» — скрізь кров, надія і безнадія, цинізм, зрада… І знову кров, і знову надія, і ніби знову безнадія…

А з іншого — скрізь усвідомлення своєї належності до нації, чудове знання історії, розуміння політичної ситуації… Висока культура, щирість, пісня… І, головне, — любов. У серці те, що не вмирає.

Звичайно, ми і це знаємо. Ми все знаємо. Тому й спимо так незворушно. Тому й погоджуємося на агонію?

Також недавно надибав ще одну цікаву фразу (не пам’ятаю дослівно — англійською — але якось так): «Найпримітивніша форма вузьколобості — думати, що ми розумніші за попередні покоління».

Так, я гадаю — наші діди-прадіди були мудріші за нас. Але ми і це знаємо. Бо десь у глибині — ми з цим не згодні!

Жахлива амнезія…

Ті, що на прапорах писали «Воля України або смерть», — знали, що вибирають, але вибирали. Бо вибирали те, що їм краще.

Але чому ж ми так охоче віддаємо свою мову?

Чому нам миліша повільна смерть?

Все, що пишу, — вже давно ворушилося десь всередині. Вже давно варто було написати?

* * *

Рік 2008, ми їдемо через Тернопіль до Маняви (через Почаїв, заїжджаємо по дорозі у інші містечка і села — три дні вражень). Настрій трохи зворушений («це все — моя Україна!»), майже святковий :-)

Літо. Жарко, спека.

Я у Тернополі перед якимось костьолом, стою, дивлюся, «вибираю кадр».

Повз мене проходить молодий хлопець з двома відрами чи піску, чи щебню (щось вони там лагодили), зикрув на мене і сказав: «Dziękuję!».

» Читати далі… »

Моя мама народилася у селі на Одещині. Вчилася у кулінарному технікумі при Одеському пароплавстві, «ходила» — кОком — на танкері до Куби, ходила на китобої десь під Антарктиду, варила борщі у Біскайській затоці, смажила «відбивні» з китового м’яса десь на екваторі, привезла килим — досі висить вдома! — зі Швеції… Народила перших трьох синів (я серед них) у Комсомольську-на-Амурі, де працювала у КБ та вчилася на вечірньому у політехнічному… Повернувшись в Україну, вчилася, вже заочно, бо купа дітей, в Одеському педагогічному інституті…

Одещина, Одеса, пів-світу чи й увесь світ… Хабаровський край… Одеса… Потім ще заочно — Київ, трирічні курси іноземних мов, які прирівнюються до вищої… (Три вищих освіти, п’ятеро синів — а вам слабО?!).

На сесії до Одеси мама їздила з двома чи навіть трьома малими (четвертого лишали на батька, чи, як мама жартує, разом з батьком лишали на когось із вже трохи старших, — вдома, на Полтавщині). У Одесі жили мамині родичі, ми жили у них.

Я змалку знав російську мову «ледь не краще за українську», вважав її другою рідною; спілкувалися з мамою часто саме російською, співали російських пісень, читали (вона — мені, пізніше я вже сам собі) російських казок, слухали казки на платівках — все також, чомусь, лише російською і…

» Читати далі… »

«Знаете ли вы украинскую ночь?» — риторично вигукнув Микола Васильович Гоголь: «Нет, вы не знаете украинской ночи!»

І описав ту ніч так гарно, що достатньо сентиментальний середньостатистичний «будь-хто» охне, ахне і заспокоїться: «Каккая красотища!..»

Але Володимиру Володимировичу Маяковському, людині щирій і чесній, щось таки муляло, і він написав отакого вірша:

» Читати далі… »

Finished translation for NextGEN Gallery interface.

Great (*great*) plugin for image gallery and albums of galleries creation, can «associate» posts with images, slideshow creation etc-etc. Great plugin, very accurate :-)

Thanks, Alex!

Here is the translation (.po file) — test, comment…

This post discusses different pronunciation of word «natural» in modern Ukrainian language. If you can read Ukrainian, use language switcher to read this article.

Or use this link.

I have found a great plugin for WordPress: Language Switcher.

Just one issue so far: NextGEN Gallery widget does not allow to edit its title to switch between languages.

Well, and it’s nesessary to edit theme files — replace „smth” with __(‘smth”), and «correct» language file (<lang>.po, and converting to .mo with command msgfmt <lang>.po -o <lang>.mo).