Brownian motion

around the essentials…

 

Posts Tagged ‘[lang_uk]Мова[/lang_uk][lang_en]Language[/lang_en]’

Ніяк не?..

Реклама у метро

Різні фірми кинулися пропонувати курси іноземних мов перед Євро–2012. Це чудово :-)

Але одна реклама у метро мене так зачепила (чудова фізіономія, «матеріалабельна», «пластична», її можна використовувати!..), що я вирішив трохи поекспериментувати.

На жаль, брак часу, хисту, фантазії і художнього смаку…

Ніяк не вивчиш?..

Словом, дивіться, що вийшло.

(No Ratings Yet)

Той, хто говорить з Беркутом

Надзвичайно конструктивна позиція, дуже сильне відео.

Той, хто говорить з Беркутом

(No Ratings Yet)

«Українізми» у мові свт. Климента Охридського

Св. Климент Охридски със свв. Кирил и Методий. Икона от ср. на XIX век в Църквата "Св. Богородица Перивлепта" (Св. Климент") в Охрид.

Про свт. Климента, його тексти та «українізми»

На нашій Вікіпедії про свт. Климента написано так: «македонський просвітник, святий, жив у місті Охриді. Один із учнів Кирила і Мефодія». Ось також сторінка на болгарській Вікіпедії.

Климента Охридського (~840–916 рр) вважають автором «кирилиці» — на болгарській іконі (праворуч) зображено свт. Климента, що тримає слов’янську абетку, а його вчителі, свтт. Кирило та Мефодій, йому допомагають, підтримують із двох боків (ікону взяв тут).

До нашого часу дійшла низка його творів, але я (не фахівець, взагалі кажучи,) просто уважно роздивився те, що ближче лежить. А саме, на сайті бібліотеки Софійського університету у розділі Български първопечатни и старопечатни издания є поличка й свт. Климента.

Щодо «українізмів». Звичайно, говорити про елементи української мови у текстах IX століття некоректно, оскільки більшість мовних форм були спільнослов’янськими. Власне українська мова поступово вирізнялася із спільнослов’янської на протязі століть, орієнтовно VI–XI; відомо, що вже в сер. IX століття у нас були богослужбові книжки та переклади Святого Письма, писані «руськими письменами» — абеткою, відмінною від інших тодішніх слов’янських абеток (див. М. Брайчевський. Походження слов’янської писемності. К: Вид. дім «Академія» — 2009).

Отже, цілком коректно говорити про ті слова і звороти, які ми маємо у нашій мові ще із спільнослов’янської (і які в більшості слов’янських мов утрачені). Зауважимо, що в нашій мові залишилося чи не найбільше «спільнослов’янського спадку» серед інших слов’янських мов. Щодо російської мови (яку підносять як «правонаступницю» «мови Кирила й Мефодія») — формування російської мови у XIII–XVI століттях супроводжувалося втратою багатьох спільнослов’янських елементів; крім того, потреба змінити церковнослов’янську абетку «під власний орфоепічний апарат» призвели до того, що ціла низка тодішніх слов’янських слів російською мовою просто не читаються, а деякі взагалі потребують перекладу… з української.

Саме про ці «українізми» я й хочу трохи розповісти.

Нумерую аркуші так само, як у бібліотеці Софійського університету (заголовок аркуша — посилання на зображення у бібліотеці); церковнослов’янську пишу «символічно», без уживання спеціальних шрифтів. Транслітерацію подаю за правилами транслітерації церковнослов’янських текстів українського мовою.

Отже, нагадаю, це з творів свт. Климента Охридського (Македонія, Велика Моравія), кінець IX-го чи початок X століття. Давня церковнослов’янська.

Читати далі »»

(5 votes, average: 3,80 out of 5)

Як насправді звалася книжка?

Нещодавно мені до рук потрапила одна примітна книжка, видана у Одесі 1934 року. Зацікавившись автором, я відкрив його сторінку на Вікіпедії і прочитав у розділі «Основні наукові праці» назву «Е. М. Брусиловский. „Заболевания двигательного и поддерживающего аппарата и их лечение“. Учебник. (рос.)». Рік не вказано, місце видання не вказано.

На ru.wikipedia читаємо про цю книжку, видану у Харкові 1928 року як додаток до журналу «Врачебное дело», назва також російською мовою. Згадується і окрема книжка з такою назвою, що «видана вже по смерті автора».

Отже, я тримав у руках саме ту, видану по смерті. Але є підстави вважати, що її було «здано до друку» ще за життя автора, «1-6 1933».

Отже, у 1934 році ув Одесі було видано книжку наукового консультанта Всеукр. інституту курортології й бальнеології Е. М. Брусиловського під назвою «Хвороби рухового та підтримного апарату і лікування їх» (ДВОУ • Медичне видавництво • 1934).

Далі: Передмова і кілька сторінок »»

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

«Наша слова»

(No Ratings Yet)

Ми все знаємо

Недавно знов надибав на один відомий вислів:

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.

Ліна Костенко

Тут немає нічого особливого. Ми це знаємо.

Але чому ж ми так охоче віддаємо свою мову?

Чому нам миліша повільна смерть?

Недавно один добрий знайомий, Юрко, «показав» мені одну книжку, «Холодний Яр» Юрія Юрліс-Горського. Прочитайте, хто може. Чи послухайте — я зараз слухаю аудіоверсію.

Книжка «важка». Якщо «з одного боку» — скрізь кров, надія і безнадія, цинізм, зрада… І знову кров, і знову надія, і ніби знову безнадія…

А з іншого — скрізь усвідомлення своєї належності до нації, чудове знання історії, розуміння політичної ситуації… Висока культура, щирість, пісня… І, головне, — любов. У серці те, що не вмирає.

Звичайно, ми і це знаємо. Ми все знаємо. Тому й спимо так незворушно. Тому й погоджуємося на агонію?

Також недавно надибав ще одну цікаву фразу (не пам’ятаю дослівно — англійською — але якось так): «Найпримітивніша форма вузьколобості — думати, що ми розумніші за попередні покоління».

Так, я гадаю — наші діди-прадіди були мудріші за нас. Але ми і це знаємо. Бо десь у глибині — ми з цим не згодні!

Жахлива амнезія…

Ті, що на прапорах писали «Воля України або смерть», — знали, що вибирають, але вибирали. Бо вибирали те, що їм краще.

Але чому ж ми так охоче віддаємо свою мову?

Чому нам миліша повільна смерть?

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Однобока двомовність та тупа агресія

Все, що пишу, — вже давно ворушилося десь всередині. Вже давно варто було написати?

* * *

Рік 2008, ми їдемо через Тернопіль до Маняви (через Почаїв, заїжджаємо по дорозі у інші містечка і села — три дні вражень). Настрій трохи зворушений («це все — моя Україна!»), майже святковий :-)

Літо. Жарко, спека.

Я у Тернополі перед якимось костьолом, стою, дивлюся, «вибираю кадр».

Повз мене проходить молодий хлопець з двома відрами чи піску, чи щебню (щось вони там лагодили), зикрув на мене і сказав: «Dziękuję!».

» Читати далі… »

(5 votes, average: 5,00 out of 5)

Як добре дасть по лобі — все згадаємо

Моя мама народилася у селі на Одещині. Вчилася у кулінарному технікумі при Одеському пароплавстві, «ходила» — кОком — на танкері до Куби, ходила на китобої десь під Антарктиду, варила борщі у Біскайській затоці, смажила «відбивні» з китового м’яса десь на екваторі, привезла килим — досі висить вдома! — зі Швеції… Народила перших трьох синів (я серед них) у Комсомольську-на-Амурі, де працювала у КБ та вчилася на вечірньому у політехнічному… Повернувшись в Україну, вчилася, вже заочно, бо купа дітей, в Одеському педагогічному інституті…

Одещина, Одеса, пів-світу чи й увесь світ… Хабаровський край… Одеса… Потім ще заочно — Київ, трирічні курси іноземних мов, які прирівнюються до вищої… (Три вищих освіти, п’ятеро синів — а вам слабО?!).

На сесії до Одеси мама їздила з двома чи навіть трьома малими (четвертого лишали на батька, чи, як мама жартує, разом з батьком лишали на когось із вже трохи старших, — вдома, на Полтавщині). У Одесі жили мамині родичі, ми жили у них.

Я змалку знав російську мову «ледь не краще за українську», вважав її другою рідною; спілкувалися з мамою часто саме російською, співали російських пісень, читали (вона — мені, пізніше я вже сам собі) російських казок, слухали казки на платівках — все також, чомусь, лише російською і…

» Читати далі… »

(7 votes, average: 5,00 out of 5)

Долг Украине

«Знаете ли вы украинскую ночь?» — риторично вигукнув Микола Васильович Гоголь: «Нет, вы не знаете украинской ночи!»

І описав ту ніч так гарно, що достатньо сентиментальний середньостатистичний «будь-хто» охне, ахне і заспокоїться: «Каккая красотища!..»

Але Володимиру Володимировичу Маяковському, людині щирій і чесній, щось таки муляло, і він написав отакого вірша:

» Читати далі… »

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

Переклад інтерфейса NextGEN Gallery

Переклав інтерфейс модуля для WordPress — NextGEN Gallery.

Чудовий модуль створення фотогагалерей, розміщення їх у альбомах, «асоціювання» статей із зображеннями, створення слайд-шоу і багатьма іншими цікавими функціями. Чудовий модуль :-)

Дякую, Alex!

Ось переклад інтерфейса — пробуйте, коментуйте…

(No Ratings Yet)

«Природний» чи «Природній»?

Тут подано перелік словників щодо вживання слів «природний», «природній», «зворотний» та «зворотній».

Цей перелік подано лише як інформацію — безперечно, кожен має право робити свої висновки (до речі, я так само колись гортав та робив свої — гортаю досі — це абсолютно нормально:).

Звичайно, цей перелік неповний, можливо також, він неточний — надсилайте «патчі».

# Назва Природний Зворотний Природній Зворотній
1 Словник української мови в 11-ти томах. К.: Наукова думка, 1970–1980. + +
2 Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728с. + +
3 Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. — 896c. + +
4 Російсько-український словник-довідник. К.: Довіра, 2005. — 941c. + +
5 Русско-украинский словарь (в 3 томах). К.: Наукова думка, 1970. + +
6 Словник синонімів української мови (у 2 томах). К.: Наукова думка, 1999-2000. — 960c. + +
7 Англо-український словник (у двох томах). К.: Освіта, 1996. + +
8 Новий російсько-украйнський політехнічний словник: 100000 термінів-словосполучень (укладач М. Зубков) – Х.: Гриф, 2005. – 952с. + +
9 Великий українсько-англійський словник. К.: Чумацький шлях, 2003. – 634с. + +
10 Борис Грінченко. Словарь української мови. – К.: Наукова думка, 1996. +
11 І.Шелудько, Т.Садовський. Словник технічної термінології. 1928р. +
12 В.Козирський, В.Шендеровський. Словник фізичної лексики (українсько-англійсько-німецько-російський). К.: Рада, 1996. 30тис. лексем. 934с. +*) +*)
13 С.І.Головащук. Російсько-український словник сталих словосполучень. К.: Наукова думка, 2001. (18 тис. словосполучень). – 640с. + +
14 О.Войналович, В.Моргунюк. Російсько-український словник наукової і технічної мови. К.: Вирій, 1997 (15 тис. термінів). – 256с. +
15 А.Бурячок, М.Демський, Б.Якимович. Російсько-український словник для військовиків, Київ-Львів, Варта, 1995. (32 тис. слів і словосполук). – 384с. + +
16 Григорій Голоскевич. Правописний словник (за нормами українського правопису Всеукраїнської Академії Наук, Харків, 1929р.). Нью-Йорк–Париж–Сидней–Торонто–Львів, 1994. + +
17 М.П.Кочерган. Словник російсько-українських міжмовних омонімів. К.: Видав. центр «Академія», 1997. – 400 с. +
18 Англо-український словник (бл.20тис. слів, за ред. Ю.О.Жлуктенка), К.: Освіта, 1998р. + +
19 Русско-украинский словарь (у 3 томах), видання друге, виправлене. К.: Головна редакція укр. рад. енциклопедії, 1982р. + +
20 Український орфографічний словник (за ред. проф. А.О.Свашенко), бл. 100 тис. слів. Х.: Прапор, 1997 + +
21 Новий словник української мови (у 4 томах). Укладачі: В. Яременко, О. Сліпушко. К.: Аконіт, 1998р. +**) +
22 Українсько-російський словник (6 томів), видавництво АН УРСР, 1958р. Гол. редактор І.М.Кириченко, члени ред.колегії: Т.В.Зайцева, М.Т.Рильський. + +

* Є підстави стверджувати, що для авторів незаперечним авторитетом є І.Шелудько та його «Словник технічної термінології».

** див. «ПРИРОДЖЕНИЙ»

У багатьох словниках слово «ПРИРОДНИЙ» має обидва значення англійського natural (рос. «природный» та «естественный») — і в того ж І.Шелудька так само слово «ПРИРОДНІЙ».

(5 votes, average: 4,20 out of 5)

Перемикання мов

Знайшов чудовий плагін для WordPress: Language Switcher.

Лише одна проблема поки що: віджет для NextGEN Gallery не хоче, щоб я йому відредагував заголовок таким чином, щоб він також «перемикався».

Ну, і доводиться редагувати файли теми — міняти "шось" на __("шось"), паралельно підправляючи відповідний .po (і потім msgfmt uk.po -o uk.mo).

(No Ratings Yet)

Недавні записи

Позначки

Архіви