Brownian motion

around the essentials…

 

Знайди у себе сили…

Ми, наша сім’я, видали протягом кількох років отакі книжки, вірші та картини Редчук Галини Василівни:

Г. Редчук, Тополі ще тримають оборону. Поезія, живопис. — К.: Видавництво «Фенікс», 2009. — 288 с., 182 іл. ISBN 978-966-651-725-1. Г. Редчук, Допоки вистачить наснаги. — К.: «Фенікс», 2011. — 68 с. ISBN 978-966-651-869-9. Г. Редчук, Я край дороги не умію жити. — К.: «Фенікс», 2011. — 132 с. ISBN 978-966-651-870-8. Г. Редчук, Знайди у себе сили для любові. — К.: «Фенікс», 2012. — 120 с. ISBN 978-966-136-030-2.



Усі обкладинки робив я, власноруч. Використовував, переважно, The GIMP та Inkscape.

Власне, я чому про це зараз отут пишу… Не вдається «побороти» вікімедію, щоб вони повірили, що це справді мої роботи, що я справді маю право публікувати ці зображення…

Тож посилатимуся сюди. І всіх, за потреби, посилатиму.

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

Третина весни позаду .)

((Фотографував мобілкою, перепрошую))

(No Ratings Yet)

Чотирирічний хлопець *ГРАЄ*…

Слухайте…

Чотирирічний хлопець *ГРАЄ*…

(No Ratings Yet)

То забороняли українську мову чи ні?

Останнім часом мені значно частіше доводиться чути запевняння, що українську мову ніхто ніколи не забороняв — ні в Союзі, ні раніше, в Імперії. Напевно, це пов’язано із активізацією про-совітських та про-імперських настроїв (що, напевно, пов’язано із певною «люмпенізацією» частини населення).

При цьому доводилося чути щось таке (правда, російською, але я «окультурю» й перекладу, перепрошую): «Що? Валуєвський циркуляр? Емській указ?! Та перед тим, як про це говорити, ти перечитай купу документів і свідчень, і враховуй, у які часи та в яких умовах це все було! І як воно насправді виконувалося!» — при цьому «опонент» мав на увазі, що… ніяких заборон не було! Формально — мали бути, але не було.

Тому зараз я процитую офіційний документ, складений впродовж п’яти засідань Ради Імператорського Харківського університету у 1904-му році. Тобто, фабула така — Комітет Міністрів вже чухає потилицю й думає, чи й справді не скасувати, хоча б частково, ті заборони; але сумнівається. І питає, зокрема, у Київського та Харківського університетів, що ті про це думають. А ті написали отаку відповідь.

Отже, читайте. Не пошкодуйте 15 хвилин (зекономте на чомусь іншому).

Усі (чи майже усі) виділення у тексті — мої. А в самому кінці є посилання на набраний текст (набрано не ідеально, перепрошую, що знайшов) та зісканований оригінал.

Читати »»

(3 votes, average: 5,00 out of 5)

Чудовий демотиватор

Чудовий демотиватор

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Знову календар нашвидкуруч

Я колись писав, як можна швиденько зробити календар у Inkscape, — а зараз я хочу ще швидше робити ще кращий (як на мене) календар, користуючись PGF у LaTeX.

Отже, імітуємо календарі від ReAl — місяці розташовані саме так, назви днів тижнів — саме отак:

Далі »»

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Трохи роботи .)

Щойно дописав підтримку IPv6 для свого конфігуратора (Django/Python) шейпера (HTB/Linux).

«Воно жахливе, але працює чудово»™ .)

(No Ratings Yet)

Любителям руської мови — книжка :-)

Вже надрукували, ще не отримали надруковане, але вже опублікували «повноякісний» PDF (лише обрізаний по формату, та ще з підсвіченими гіперпосиланнями — у надрукованому немає ані підсвітки, ні гіперпосилань.)).

«Це було славне полювання» © Акела

Усім любителям дякую :-)

(No Ratings Yet)

Полтавські дівчата, початок XX-го

Полтава, приблизно 1914-й рік.

Верхній ряд, ліворуч перша — моя прабабуся.


(3 votes, average: 5,00 out of 5)

Знову «Щедрик», by Pentatonix

Краще у гарних навушниках .)

Зверніть увагу, тут лише голоси, лише п’ять голосів, без інструментів.

Знову «Щедрик», by Pentatonix — клацніть для перегляду

«Я в шокові» .))

І не перестає вражати те, що увесь світ не втомлюєтся виконувати і слухати НАШОГО ЩЕДРИКА. У обробці Миколи Дмитровича Леонтовича.

(4 votes, average: 5,00 out of 5)

Знову про музику, знову українське бароко

Хто пам’ятає, у дописі «Наспівується вперше» я писав про те, що «в Україні одиниці писали концерти на 12, 24 і більше голосів…»

Я мушу — з величезною радістю — визнати, що я висловився неточно. Я навіть помилявся! Не одиниці :-)

Нещодавно я мав щастя познайомитися із анонімними українськими бароковими 12-голосними концертами XVII–XVIII століття у виконанні A cappella Leopolis (мистецький керівник Роман Стельмащук, диригент Людмила Капустіна).

Одразу, без передмов — СЛУХАЙТЕ!! (тут трохи зручніше, можливо).

Ще раз — перепрошую, я справді трохи шокований — це анонімні твори. 12-голосні духовні концерти. Анонімні.

Такого явища, напевно, немає більше ні в кого. Тільки у нас.

Читати далі »»

(4 votes, average: 5,00 out of 5)

Любителям руської мови. Деякі акценти

26-го жовтня (за Юліанським) 1784 року Київський митрополит Самуїл Миславський видав такий наказ щодо навчання студентів Київської Академії правопису та вимові (цитую фрагмент):

«…многие студенты, учившиеся богословию и философии, во время производства их во священные чины являются вовся неисправны в чтении по церковным книгам, чрез что подвергают себя стыду, а на Академию и учителей навлекают предосуждение… А дабы все студенты и ученики, особливо желающие достигнуть священных чинов, в свободное от учения время упражнялись наиприлежнейшим образом в чтении церковных всякого рода книг, а паче Библии, с приобретением хорошего и чистаго произношения, особливо с наблюдением ударения и силы, в книгах напечатанных, то есть оксии, что всего нужнее, — к тому ректор с префектом имеют употребить такия меры, которыя бы исполнению сего предписания действительно соответствовать могли».

Найбільше нас у цьому наказі цікавить фрагмент «упражнялись… особливо с наблюдением ударения и силы, в книгах напечатанных, то есть оксии, что всего нужнее» (до речі, треба не «о́ксія», а «оксі́я», якщо комусь це цікаво, і не «ва́рія», а «варі́я»).

Чому це раптом стало «всего нужнее»? Звідки у нас може виникнути підозра, що студенти Академії не вміли читати богослужбові тексти? Як ми можемо «перевірити» — через триста з гаком років — їхнє вміння читати і вимову?

Отже, після кілької занять, присвячених правильному читанню літери «ѣ» (з того, що вже читали, згадайте: вѣвцѣ, лѣтера, мѣ [нота мі], фантазѣя, прїидѣте, имѣтацѣя, в пропорцѣї, орґанѣста, спѣваєтъ, лѣчба — словом, «они всегда ѣ как „і“ произносятъ» © О. Сумароков), ми спробуємо розставити певні акценти.

Читати далі »»

(3 votes, average: 5,00 out of 5)

Недавні записи

Позначки

Архіви