Brownian motion

around the essentials…

 

Котяча шерстина

Колись людство таки навчиться впевнено перестрибувати у часі-просторі зі струни на струну.

І тоді якось одного разу якийсь Айтішник захоче майнути на вихідні на випадково вибрану його Роботом крихітну планетку — подалі від натовпів і гамору, просто посидіти наодинці і просто нарешті розшифрувати ті поголосники того партесного концерту, написаного якимось анонімом десь на межі далеких 17 та 18-го століть.

І ось весняним суботнім ранком його «кросовер» тихеньким «дзинь!» дасть йому знати, що вони вже на поверхні планетки. Це буде просто ранок його власної біологічної доби, будь-яка інша доба чи навіть пора року в тому часі-просторі вже не існуватиме, проте хай це буде весняний суботній ранок. Можна було б навіть сказати, що це буде весняне рівнодення, 21 квітня (за новоюліанським календарем, безумовно!))… якщо б людство не забуло вже давно-давно усі ритми Землі й Сонячної системи, лишивши кожному тільки його власну біологічну добу та бездонний Всесвіт.

Він покладе в контейнер «роздруківки» поголосників, «ноутбук» — усе це зовсім не так, але простіше написати в лапках, ніж розписувати, — і справжню паперову книжку «Граматика музикальна» Миколи Дилецького (упор. О. Цалай-Якименко) — він точно буде трохи дивний, той Айтішник, але це ок. Він замкне контейнер якраз коли Робот закінчить занурюватися у скелю планетки, почне формувати з себе усі необхідні приміщення та гукне його в шлюзову камеру.

Пройшовши метрів двісті розпеченою до кількох сотень градусів поверхнею, він зайде у камеру, поставить контейнер і терпляче чекатиме, доки камера не змиє зі скафандру та контейнера геть усе видиме й невидиме і не висушить-видме залишки кислотного «шампуню», — насправді ж, доки системи кондиціювання його Ро́бота не стабілізують гравітацію, склад повітря, температуру та вологість.

І він зніме скафандр, візьме наплічник з контейнера і, підходячи до столу в порожній кімнаті з вікном з видом на океан — дуже переконлива ілюзія, — ще за кілька кроків побачить на гладкій і чистій стільниці… котячу шерстину.

Справжню котячу щерстину.

Айтішник візьме її двома пальцями, піднесе до очей і уважно роздивиться. Так, це котяча шерстина. Він ледь помітно усміхнеться собі у вуса. Оце так :)

Його Робот буває дивовижно винахідливим у намаганні влаштувати йому справжній комфорт і затишок.)

І Робот стінами вловить цю посмішку, і запише це собі на майбутнє: котяча шерстина реально *діє*.)

* * *

Проте доки Айтішник робив усі свої справи, такі дивні на погляд сучасної людини — а отже й робота, — його Робот усе намагався зрозуміти: *звідки*?! Яким чином та шерстина змогла потрапити на стіл крізь усі системи шлюзування, очищення й кондиціювання? Цього просто *не може бути*…

* * *

А Айтішник, вдивляючись у давню київську нотацію, майже шкірою відчував це німе питання Робота. Він, звісно, знав, що шерстина — не Робота ідея й реалізація.

Уже засинаючи, — хоч уже давно людям не було потреби спати, можна було просто «вимикатися», але він був таки трохи дивним, — цілком задоволений вихідним днем Айтішник думав під звучання таки розшифрованого концерту про те, що хай би як далеко наука не зайшла, проте аж досі є речі, які людина — а отже й робот — має просто усвідомити. Але ж аж досі людина може сприймати деякі речі ширше й глибше, ніж робот, при цьому просто відкладаючи незрозуміле у шухляди майбутніх одкровень.

Так, роботи ще так не вміють, вони просто марнують мегаджоулі на розмірковування над нерозвʼязними загадками Всесвіту.

Проте це треба просто усвідомити: котяча шерсть є скрізь.

(3 votes, average: 5,00 out of 5)

Про храми, голови і хустки (деякі нотатки)

Передмова: Дуже поважаю Оксану Забужко :-)

Мова:

Бачив її допис «про платки-хустки», але не прочитав, доки мене не спитали, що я про те все думаю.

Власне, не задумуючись, я відповів, що тут пані Оксана надто категорична. Що така традиція — покривати голову — у нас є, і є давно. Чин вінчання, наприклад, має «епізод» покривання голови нареченої» — з цього моменту вона має ходити з покритою головою.

Ну, дотримуються цього не завжди, але чин вінчання такий елемент містить.

Тобто: дівчата й хлопці стоять у церкві на службі з непокритими головами (доки ще діти), а після одруження — жінки вже з покритими.

Власне, поділившись цим переконанням, я зрозумів, що я недостатньо переконливий .)

Тому вирішив швиденько знайти підтвердження. І швиденько його знайшов.

«Так виявилося», що в мене на компі є «Требник», виданий у Києві 1681-го року — російська Церква, до речі, тоді ще пішки під стіл ходила.

Требник. Київ. 1681 (сторінка 336)

І там на сторінці ~330 (це 336-й файл у купі зображень) є «Молитва первобрачной невісті, хотящей ввестися по браці в Церков і прияти благословеніє первому покровенію главі».

«Вістно же буди, яко не всюди сей обичай содержится, но точію в нікіїх Церквах. Тім же убо каяждо Церков во всем свой древний да содержит обичай».

Це, нагадаю, Требник 1681-го року, виданий у Києві Інокентієм Ґізелем.

Те саме трохи пізніше я знайшов і у Великому Требникові свт. Петра (Могили) (Київ, 1646).

Требник. Київ. 1646 (сторінка 450)

Чи Требник Могили був «взірцем» для Ґізеля, чи це все узято з давніших видань — не знаю, проте це, гадаю, не так важливо.

Отже, хустка, «покрита голова» — це не вимога, не «канон», це просто традиція. «Древний обичай».

Звичайно, усі ці маскаради, коли своїх дітей запинають у хустки ще з колиски, — для нас то таки трохи фальшиве православʼя. Ну, може в них у РПЦ(У) саме така традиція, то їхні проблеми.

Проте, вважаю, не варто з цією суто нашою традицією аж так сильно воювати :)


До речі, обидва Требники містять смачнющі наші мовні особливості, це зовсім не той нинішній суржик, що в московських церквах.


(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Діаграми з pic/[g]roff

Простенька діаграма — справді простенька, можливостей значно більше:

.PS
A: box "foo" fill 0.2; move;
B: box "moo";
arrow right at 1/4 <A.e,A.ne>;
arrow left at 1/4 <B.w,B.sw>;
.PE
 
.PS
A: box "moo" fill 0.2; move;
B: box "foo"; move;
C: box "moo";
arrow right at 0 <A.e,A.ne>;
arrow right at 1/3 <B.e,B.ne>;
arrow left at 1/3 <C.w,C.sw>;
.PE
 
.PS
A: box "moo" fill 0.2; move;
B: box "foo";
arrow right at 0 <A.e,A.ne>;
.PE
 
\"
\" Make it:
\" groff -Tpdf -p test.roff > test.pdf
\"
\" Manual:
\" https://www.complang.tuwien.ac.at/doc/groff-base/html/pic.html

(No Ratings Yet)

Знаете ли вы русский? (тест)

Давно писав, лежало в чернетках, щось хотів удосконалити… але хай буде.


Против всех своих правил пишу не на украинском — речь пойдёт о знании русского. Истинно русского .)

Как проверить, знает ли человек русский язык?

Я предлагаю всем желающим новый тест — уникальный тем, что каждый сам себе ставит оценки, — даю для прочтения различные слова из «классиков» русского языка (начиная с XI века) и спрашиваю, как они должны звучать. Всё очень просто.

Слова в разных «разделах» могут повторяться, иногда даю части фраз или пояснения в скобках (напр., «множ.» — множественное число, и тому подобные). Иногда в скобках даю варианты написания.

В самом конце даю ссылки на источники, естественно.

Итак, читайте раздел за разделом; в каждом из них главный вопрос — как читается именно эта буква в перечисленных словах?

Можно читать вслух .)

More »

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

Ще раз про кажанів

Колись писав про ехолокацію у кажанів, тема знову вигулькнула, трапився такий документ, який хочу тут повністю зацитувати (щоб поступово розбити на абзаци і відкоригувати автопереклад).

More »

(No Ratings Yet)

LilyPond → WordPress: поновлювати опубліковані партитури просто!

Задача: маємо багато партитур, опублікованих на сайті під WordPress, інтенсивно з ними працюємо, — тож варто мати механізм поновлення партитур після редагування. Ноти набираємо у LilyPond.

Дуже коротко:

  1. На сайті публікуємо партитури із додаванням суфікса відповідно до дати та часу збереження (генерування) партитури, напр. назва файлу ОйЧийТоКіньСтоїть_20170406_175520.pdf означає, що партитуру було згенеровано з файлу ОйЧийТоКіньСтоїть.ly 6 квітня 2017 року о 17:55:20. Звісно, такі суфікси додаються автоматично при генеруванні. Таким чином, до речі, уникаємо можливих нюансів із кешуванням опублікованого.
  2. LilyPond використовує простий текстовий формат, тому використовуємо систему зберігання та відстеження версій Mercurial.
  3. На власному комп’ютері редагуємо партитуру, після чого: hg commit && hg push.
  4. На сервері маємо те саме сховище mercurial; після редагування виконуємо hg pull && hg update.
  5. На подію update на сервері сконфігуровано hook, який запускає скрипт.
  6. Скрипт видає перелік файлів .ly, які, імовірно, треба поновити на сайті WordPress. При цьому ми могли редагувати, наприклад, ОйЧийТоКіньСтоїть_alto.lyi (а не сам ОйЧийТоКіньСтоїть.ly) — скрипт показує саме «головний» файл.
  7. Наступні кроки може виконувати цей саме скрипт, проте це не задача сховища ,) Віддамо це іншому скрипту.
  8. Інший скрипт бере файл по файлу усі партитури, які, імовірно, треба поновити. Для кожної партитури:
    1. Знаходимо у каталозі wp-uploads нашого сайту раніше завантажені файли: ОйЧийТоКіньСтоїть_([0-9]{8}_[0-9]{6}).pdf.
    2. Якщо щось знайшли — виконуємо lilypond -o ОйЧийТоКіньСтоїть_`date +"%Y%m%d_%H%M%S"` ОйЧийТоКіньСтоїть.ly.
    3. Якщо успішно — кличемо wp cli! Він замінить (операція search-replace) у табличках WordPress усі згадки ОйЧийТоКіньСтоїть_<стара_дата> на ОйЧийТоКіньСтоїть_<нова_дата>.
    4. Видаляємо у wp-uploads старі файли, переносимо туди нові.

І все)

Насправді це все трохи складніше, бо ми використовуємо мітки для генерування різних варіантів із одного джерела (при цьому файли з мітками можуть називатися ОйЧийТоКіньСтоїть--Torig_20170407_101222.pdf). Крім того, до якихось файлів WordPress уже міг додати «порядковий номер», тоді назва буде, наприклад, така: ОйЧийТоКіньСтоїть--Torig_20170407_101222-1.pdf.

Але це все легко вирішується.

Звісно ж, це можна застосувати не тільки до партитур, а й до будь-яких файлів, які треба періодично поновлювати.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

УКРАЇНСЬКА МУЗИКА – Львівська Національна Музична Академія

На почитати:

УКРАЇНСЬКА МУЗИКА – Львівська Національна Музична Академія

(No Ratings Yet)

Музикознавчі статті Василя Кука

  1. Канцелярський курінь у Глухові. Ж. «3нання та Праця» N 2, 1962 р.; «Вісті з України», N 18, 1969 р.
  2. Композитор, дирегент, співак. Газ. «Вечірній Київ» N 288, 9 лютого 1967 р.
  3. Листи О. П. Мишуги. Ж. «Архіви України», N 12, 1987 р.
  4. З минулого (Про А. Веделя). Ж. «Мистецтво», 1968 р.
  5. М. П. Ділецький та його музична спадщина. Ж. «Наша Культура» N 6 1969 р. Варшава.
  6. Нові дані про Артема Ведельського-Веделя. Ж. «Українське Музикознавство». Випуск 5, 1969 р., с. 244–258.
  7. Харківські школи — Колегія та Додаткові Класи. «Український Історичний Журнал», N 7, 1970 р., ст. 97–101.
  8. Нові документальні дані про життя А. Л. Веделя-Ведельського у Харкові (1796–1798 рр.). Ж. «Українське Музикознавство». Випуск 6, 1971 р., стор. 153–169.
  9. Уточнення житєпису. До 250-річчя від дня народження С. Сковороди. Газ. «Літературна Україна». N 56, 16 липня 1971 р.
  10. Артем Лук’янович Ведель-Вдельський. Матеріяли на допомогу лекторові. Київ, 1971. 24 стор.
  11. Артем Лук’янович Ведельський-Ведель. Ж. «Наша Культура» N 4 1972 р. Варшава.
  12. Видатний український архітектор (Про Івана Григоровича Барського. Уточнення дати його смерті — 10 вересня 1791 р.). Ж. «Наша Культура» N 4, 1974 р., Варшава.
  13. Його згубили талант і рабство (Про українського композитора Степана Дехтяревського-Дехтярева). Ж. «Україна», N 40, 1 жовтня 1989 р.
  14. Невідомий твір А. Веделя. У співавторстві з Т. Гусарчук. Ж. «Музика», N 2, 1991 р.
  15. Рукописна партитура творів Артема Веделя. Ж. «Український Музичний Архів». Вип. 1 1995 р. Київ. Ст. 34–52.
  16. Таємниця Веделя. Інтерв’ю. Ж. «Українська Культура», N 2, 1997 р.
  17. Трагічний ювілей композитора. До 190-річчя Артема Веделя-Ведельського (1767–1808 рр.). Газ. «Шлях Перемоги», N 32 (2310). 12 серпня 1998 р.
  18. Артем Ведель — геній і великий мученик. Газ. «Культура і життя» N 41, 14 жовтня 1998 р.
  19. Артем-Ведельський (1767–1808 рр.). Арешт та ув’язнення (1799–1808 рр.) Доповідь на науковій конференції (жовтень 1997 р.). У збірнику «Музикознавство», Київ, 2001 р. (у друку).

Перелік надано Юрієм Куком, сином Василя Кука.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Похорон Патріарха Володимира

Похорон. Бачу знайомих. Чомусь мене там не було.

(No Ratings Yet)

Реєстри та відкриті бази даних

1. Національний портал відкритих даних:
— http://data.gov.ua
2. Перевірка документа про освіту:
— https://osvita.net/ua/checkdoc
3. Реєстр платників ПДВ:
— http://sfs.gov.ua/reestr
4. Анульована реєстрація платників ПДВ:
— http://sfs.gov.ua/anulir
5. Єдиний ліцензійний реєстр:
— http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeLR.html
6. Єдиний державний реєстр судових рішень:
— http://www.reyestr.court.gov.ua
7. Інформація з фондового ринку:
— http://smida.gov.ua/db More »

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Кос-Анатольський про своє життя і мистецтво написання музики

(No Ratings Yet)

«Червона рута»

Дивитимуся потім, це я просто забукмаркав .)

(No Ratings Yet)

Недавні записи

Позначки

Архіви